Діти із кіровоградської школи №6 написали листи-побажання дітям, які щодня живуть під обстрілами мінометів та в страху війни. Місто Дзержинськ свого часу було окуповано бойовиками, а для його звільнення від агресора значних зусиль доклав Кіровоградський 34-й батальйон. Зараз місто під контролем Українських військових і найближчі бої відбуваються за кілька кілометрів – під Горлівкою. Авторами ідеї такого мосту-єднання між Кіровоградом та Дзержинськом, виступили волонтери «Громдської Варти». До цього дівчата їздили в зону АТО і допомагали військовим близько 30-ти разів. Цього ж разу вирішили повезти дещо цінніше за побутові речі та провізію.
«Вирішили якимось чином налагодити тісний контакт між однолітками. Оскільки саме через дітей можна достукатись до людського розуму і дорослої дурості» – говорить волонтер Вікторія Касьянова.
Написати листи дітям в АТО, зголосились 9-тикласники 6-ї школи. Про територію, куди адресували свої твори знали тільки те, що крім військових протистоянь, там страждає і мирне населення – міни прилітають в жилі будинки та школи. Кіровоградські школярі відверто дивувались, як в таких умовах можна відвідувати школи. Такі дії називають відважними та геройськими.
[widgetkit id=412]
Крім паперових листів, діти написали побажання на державному прапорі. Здебільшого фігурували вирази про мир, щастя та взаєморозуміння.
«Ми від усього серця хочемо підтримати вас, у цей важкий час і запевнити, що немає поділу на захід та схід. Не існує мовного бар’єру для спілкування із українцями. Ми одна велика родина яка хоче жити гідно й вільно.» – йдеться в одному з лисів.
Віддаючи свої послання волонтерам, діти взявши до рук синьо-жовтого прапора вигукнули «Слава Україні! Героям слава!»
Місто Дзержинськ донедавна було окуповане бойовиками ДНР. Після протистоянь – у центрі міста згоріла вщент адмінбудівля та побиті стіни житлових будинків. Не зважаючи на 23 роки незалежності України, місто залишилось доволі комуністичним: повсюди встановлені і свіжовифарбувані червоні зірки, червоні знамена, пам’ятники пролетаріату і навіть мозаїка Кремля.
Школа в яку волонтери доставили листи, теж пережила від обстрілів. Навчальний процес тут розпочався, буквально тиждень тому. Від мінометних обстрілів та снарядів, які розривались неподалік від школи, в приміщенні повилітали шибки та позмщувалися віконні рами.
[widgetkit id=413]
Дев’ятикласники, яким доставили листи, до цього про Кіровоград знали тільки те що наша область – це центральна частина України.
У відповідь на прочитані листи, діти які навчаються, практично у прифронтовій зоні, зголосились написати власні відповіді. Активність проявили здебільшо дівчата. Хлопці, соромлячись, не взяли пензлів до рук. Олеся, одна із активних учениць, говорить, що в своєму листі написала слова вдячності за піклування, що вона приємно шокована від турботи кіровоградських однолітків. Тепер у відповідь вона збирається налагоджувати контакт через соцмережі.
Місцеві вчителі ж такому воз’єднанню відверто були здивовані. До цього вони ділили Україну на захід та схід, а про безкорисність вчинків давно не чули.
Соціальний педагог Олена Новікова говорить – « Мы все здесь нормальные, просто нам трудно, нам бывает страшно, когда начинают бомбить. Нам хотелось бы, чтобы этого всего не было».
Діти з Дзержинська волонтерську ідею і ентузіазм кіровоградських школярів підтримали, свої послання написали на папері та прапорі. У знак єднання із синьо-жовтим прапором в руках вигукнули «Слава Украине!».
Ігор Токар, фото автора
