Вчора, 18-го березня, до Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка завітала дитяча письмениця Лариса Ніцой, написала кореспондент Златополя. Студенти педагогічного університету дуже полюбляють зустрічі із успішними та відомими особистостями, особливо, коли ці люди колись і самі навчались у КДПУ імені В. Винниченка. Та й самим викладачам хочеться показати молоді, ким може стати випускник університету, яку має перспективу. Тому до рідних стін було запрошено відому дитячу письменницю Ларису Ніцой.
“Я пам’ятаю, які книжки читала у дитинстві, – говорить Лариса, – і що можна було побачити у тих історіях? Самі сльози! Усі казки були сумні, герої нещасні. Коли я подорослішала і почала сама читати книжки дітям, мені стало цікаво що ще може бути окрім “Колобка” і “Ріпки”. Хотілось чогось нового, сучасного, з виховними моментами і мораллю. І тоді, несподівано для себе, я взялась писати дитячі книжки”.
Оскільки в аудиторії зібрались студенти факультету філології, факультету педагогіки та психології, усім уважно слухали письменницю, адже видавців цікавив сам процес видання книжки, а педагогів – як має книжка виховувати почуття патріотизму у дітей.
“Якось мою книжку дуже гостро критикували і казали, що в ній є політичний підтекст. Звийчайна собі книжка, – говорить письмениця, – про день лісової самостійності, де звірята збирають на головній галявині, святкують, радіють, відстоюють свої права”.
Письменниця любить ламати стереотипи, усі її персонажі – це не типові образи: лисичка насправді не хитра, а романтична, баран не тупий а милий, а дракон не злий, а дружелюбний.
Надзвичайно важливу роль у дитячій книжці відіграють ілюстрації і Лариса дуже серйозно ставиться до цього: вона сама підшуковує ілюстраторів, декілька раз просить їх переробити малюнки, а потім несе ескізи різних художників до дітей, читає казку, а потім просить малечу обрати збраження персонажа – так і обирається зовнішність головних героїв.
У своїх казках Лариса зображує ситуації, типові для дітей нашого часу, наприклад про вовчишку, в якої батько мер лісу, лисичку, за якою подружка усе повторює і купує той самий одяг. Письмениця говорить, що всі ці образи змальовує з подружок своєї доньки.
Студентам надзвичайно сподобалась зустріч із ларисою Ніцой: окрім того, що вона розповіла багато чого корисного, вона сама приємна та світла людина – влучно жартувала, згадувала свої роки навчання у педагогічному університеті і дуже раділа зустрічі з улюбленими викладачами.
Фото – “Перша електронна”
