Педагог, письменник, депутат обласної ради – все це різні іпостасі Олександра Жовни, який живе у Новомиргороді. Вчора він побував у Кіровограді й презентував відвідувачам обласної бібліотеки Чижевського свій художньо-документальний фільм «Милі мої українці» (оператор Сергій Колбінев, монтаж Олексія Касьяненка). Картина, присвячена новомиргородському дисиденту Степану Кожум’якіну, була знята ще два роки тому. Вона увійшла до позаконкурсної програми київського кінофестивалю «Молодість – 2014» та отримала чимало відгуків у пресі. Тепер дійшла черга й кіровоградців познайомитися з роботою митця, котрий, до речі, виступив не лише автором сценарію та режисером, а й одним із персонажів. У фільмі Жовна грає сам себе, розгортаючи сюжет навколо уявних діалогів із головним героєм – в’язнем сталінських таборів, козаком-характерником, високоосвіченою людиною, патріотом України.
Степан Кожум’якін, або Кожум’яка після повернення з багаторічного заслання доживав віку в Новомиргороді, де лишив по собі добру пам’ять. Його трагічна доля переплелася зі споконвічною мрією українців про незалежну державу. До народження суверенної України дід Степан не дожив один рік.
– Він любив Україну до самозабуття, до самозречення, зрештою, до двадцяти років заслання та каторжанської праці смертників. Двадцять років молодого життя, свідомо покладеного на вівтар любові до України. Тихо, без пафосу, без суєти. Він з’явився в рідному Новомиргороді вже на схилі літ. Саме через те земляки називали його дідом Степаном. Так називав його і я, – розповідає автор про головного героя, який майже всі свої молоді роки провів на дисидентських та тюремних лавах.
Фільм є даниною пам’яті славетному землякові та посланням наступним поколінням українців, які народилися й виросли після здобуття Незалежності. Як на мене, то він більше б годився для учнівської аудиторії в силу деяких особливостей. Наприклад, впадає в очі дещо гіперболізована наївність сучасника у спілкуванні з видатним земляком, а також надмірне захоплення містичними ефектами. Але це чисто суб’єктивна думка. Глядачі ж вітали картину дружними оплесками, зворушені щирістю розповіді про непересічну особистість.
Під час презентації Олександр Жовна охоче спілкувався з шанувальниками, у яких була можливість придбати книги улюбленого автора за нереально низькими цінами – 40 грн за «Її тіло пахло зеленими яблуками» та 20 грн за «Історію Лізи». До речі, остання збірочка видана російською мовою. Випереджаючи можливі запитання, автор пояснив:
– Російською ж не лише Путін розмовляє. Книга писалася як кіносценарій для спільного проекту з Романом Балаяном (який ще у 2004 році був режисером картини «Ніч світла» за сценарієм Жовни – Авт.). Вона була написана російською мовою для російських акторів. Але ситуація склалася так, що навряд у найближчі дні фільм будуть знімати. Щоб не пропав сценарій, я зробив іншу форму, зручну для читання. Вийшла така повість – «Історія Лізи».
Згодом вийшов її український варіант під назвою «Солодка ілюзія життя», який письменник представить на Київському книжковому форумі 25 квітня.
– Повість починалася з того, що тут були дві закохані пари, досить незвичайні. Одна з них – це юнак і дівчина із синдромом Дауна. У другій парі були стосунки між Нею і Нею. Коли Балаян прочитав, він попрохав замінити, «щоб був Він, а то нас не зрозуміють». Відтак у «Солодкій ілюзії життя» сюжет розгортається за класичними канонами між Нею і Ним, – резюмував Олександр Жовна.
Він укотре довів, що, попри сивину в шевелюрі, був і залишається незмінним – ліричним, виразним, епатажним. Зрештою, такою й повинна бути творча особистість.
Людмила Макей.
