Вчора, 18-го червня, у Кіровоградському обласному художньому музеї відбулась лекція "Від мовного майдану до революції гідності" професора Національного університету «Києво–Могилянська академія» Лариси Терентіївни Масенко.
Лариса Масенко – український мовознавець, доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» і провідний науковий співробітник Інституту української мови НАН України, академік АН ВШ України. Лариса Масенко відома у соціолінгвістиці людина є лауреатом численних премій (Всеукраїнська премія імені Бориса Грінченка, Премія імені Олекси Гірника, Премія імені Василя Стуса, Премія імені Петра Могили) і нагород. Основною проблемою її досліджень є мовна ситуація в Україні.
На лекцію науковця завітали викладачі Кіровоградського державного педагогічного університету, небайдужі кіровоградці. Темою лекції був шлях "Від мовного майдану до революції гідності".
[widgetkit id=608]
Лариса Терентіївна говорить:
"Українське населення наполовину асимільоване і проблема мови стоїть досить гостро. Якщо б на неї звертали більше уваги, то не розгорталися б такі конфлікти, які потім переростають у війну. Ще у 20-ті, роки визвольних змагань, часу відродження культури, ми мали Підмогильного, Зерова, одного з найкращих режисерів, Довженка, ми мали театр Курбаса. Українське село було ресурсом цього вибуху. Пізніше була створена урбаністична культура та влада винищила все це голодомором. Сталін був однією із найжорстокіших людей, він вчинив массове вбивство власного населення, при цьому відврвав соціальну базу української мови. Інтелігенція, яка могла поставити на ноги країну стала розстріляним відродженням. Не дарма Польщу, Білорусію та Україну називають кривавими землями, адже вони перебували спочатку під гінтом нациського режиму, а потім комуністичного."
Далі Лариса Масенко нагадала, що наступний розквіт, який припав на 60-ті роки, знову було знищено, а людей репресовано. Проте, ця інтелігенція, яка вижила, відіграла свою роль у 90-ті: деякі її представники зайняли місце у парламенті. Проблема мови полягала у тому, що при владі не було мовоцентричної еліти. Лариса Терентіївна зазначає, що ми – багатонаціональна країна і маємо шанувати меншини, проте, в першу чергу, вони мають поважати нашу мову, і українська має бути основною.
"Часто Латвію звинувачують у суворості її мовної політики, проте ми б могли дечому у навчитись у неї. Натомість ставлять у приклад Бельгію, у якій діє двомовність.Проте у Бельгії своя історія, вона має розпад на мовному грунті".
Тому, як вважає Лариса Масенко, двомовність – це не гармонія, а стан нестійкої рівноваги, в якому або переможе одна з мов, або країна розпадеться. У цьому і є проблема всієї України і теперішнього військового стану, адже влада не звертала увагу на Крим, де поширювалась антиукраїнська пропаганда, де меншість на півострові складають саме українці.
