По простоті своїй душевній, побувавши на злощасній конференції з перейменування нашого міста спочатку подумав, що ‘‘пропозиції’’ професора Брехуненка його власні. Однак, як виявилося пізніше, це був спланований сценарій, суть якого полягала в нав’язуванні нам безцінного гідроніма – Інгульск. Незрозуміло, де виписана така світла ідея – у Києві чи в Кіровограді, але у мене виникає велика підозра, що це справа рук кіровоградських махінаторів. І ті, хто смикав за мотузочки, однозначно знали чого хотіли – знищення будь-якої української назви. Це сумно, але факт.
Мене активно критикують і запрошують приєднатися до прихильників "нової" назви. У свою чергу, я неодноразово висловлював свою прихильність назві Новокозачин і колись приєднався до "іншої консолідованої назви". Хочу прояснити свою позицію, щоб спростувати публічні звинувачення.
Друзі, поглянемо на першочергові завдання, які стоять перед патріотичною меншістю в питанні перейменування Кіровограда: Чи лише у виборі української назви? – Ні, у нас 20-30 укрназв, в тому числі і Інгульськ. А чи є у нас назви, що мають велику підтримку містян? Є! Це Кіровоград – 30-40% та Єлисаветград – 30-40%.
А тепер давайте на холодну голову глянемо на наші цілі і задачі. Кіровоград ВР позбавила права на існування і зрозуміло, що більшість прихильників цієї назви рівномірно "розтечуться" між "єлисаветградцями", Думаю, що в результаті імперська назва може мати підтримку більше 50%.
Що ж тоді робити нам, "антиєлисаветградцям"? Агітувати? У нас є гроші, час і людські ресурси? Сумнівно, щоб ми могли перемогти на такому ситуативному референдумі. Наше основне завдання – зробити все можливе, щоб обґрунтувати недопустимість імперської назви, її шкідливість та антидержавність.
Успіх української справи можливий лише при умові, що ми зможемо "винести за дужки" назву Єлисаветград під час референдуму.
Враховуючи напружену ситуацію навколо перейменування міста, було б ідеально запропонувати містянам вносити свої власні пропозиції щодо нової назви. Розмір списку не мав би значення.
На жаль, наукова конференція не стала платформою для наступу на імперців, не згуртувала проукраїнські сили і реально відкинула ситуацію з перейменуванням міста на 7-8 років назад. Всі попередні напрацювання зруйновані, для розкрутки нової назви-бренду міста потрібні час, гроші, люди і політична воля керівництва міста. У нас все це практично відсутнє.
Що, на мою думку, потрібно робити в даній ситуації. По-перше, необхідно зібратися всім патріотично налаштованим науковцям, бізнесменам та небайдужим містянам для узгодження спільної позиції, а також для прийняття плану дій, так званої "дорожної карти" по перейменуванню міста.
По-друге, негайно потрібно зняти питання маніпуляції укрназвами з метою припинення дискусії і створення конфліктних ситуацій в демократичному середовищі. Необхідно розгорнути спільну роботу по недопущенню імперської назви Єлисаветград, пояснювати людям, що ця назва присвячена російській цариці, є проросійською, окупаційною, яку нам нав’язують ті люди, які хочуть принести в Кіровоград війну. Не даремно, навіть, сам Кісельов (знаний путініст) на ОРТ давав нам підказку про варіант з Елисаветградом!!!
Не стану "вангувати", але з абсолютною впевненістю можу сказати, що русофіли не будуть сидіти, склавши руки. Русофіли будуть використовувати Єлисаветград під час передвиборчої компанії для розкрутки свого власного імені. І тому вони обов’язково будуть старатися проштовхнути через міськраду або виконком рішення щодо проведення референдуму або опитування, де обов’язковим пунктом буде Єлисаветград. І чомусь у мене є важке передчуття, що деякі контужені шелестом купюр представники сьогоднішньої влади можуть знехтувати інтересами громади і миру.
Ігор Козуб для Златополя
