Вчора, 17-го серпня, у дворику Першої електронної газети було організовано концерт пам'яті Андрія Кузьменка, лідера гурту "Скрябін", в честь дня його народження. Про це пише кореспондент Златополя.
17-те серпня цього року – перший день народження Андрія Кузьменка без нього. Окрім того, що він був чудовим співаком, автором пісень, "Кузьма" був щирим українцем, і навіть автокатастрофа, у якій він загинув, це був шлях з концерту "Скрябіна" для воїнів АТО.
Ольга Ткаченко, студентка педагогічного університету та журналіст, зібрала всіх юних місцевих співаків, які також були поціновувачами творчості "Скрябіна" та бажали долучитись до концерту пам'яті. Захід розпочали з перегляду відео з масштабним флешмобом у місті Хмельницький. Також глядачі переглянули фрагменти живих концертів та інтерв'ю співака.
Концертна програма була розпочалася хвилиною мовчання.
Кристина Кисельова чудово виконала одну із улюблених пісень публіки "Кораблі", яку співали усі разом. Пісня Скрябіна "Якщо ти зрадиш кохана" зазвучала по-новому голосом Олі Олєксєєнко з гурту, який вже відомий у місті, "Приходьте завтра".
{youtube}v=MMgGJBrpmTw{/youtube}
Так само чуттєво прозвучали пісні у жіночому виконанні Альони Олійник та Аліни Шевченко. Особливо незвично переробили пісню "Мовчати" скрипалька Валерія Костюніна та гітаристка Маша Моренко.
[widgetkit id=758]
Протягом усього концерту Ольга Ткаченко та Евген Салтан робили екскурс у біографію Андрія Кузьменка. Сам захід не можна назвати скорботним, адже атмосфера була дуже задушевна, хотілося згадати веселі моменти з творчості "Скрябіна", хотілось бути такими ж відвертими і сміливими, як і він.
На одному з інтерв'ю, яке було продемонстровано на екрані, Андрій Кузьменко говорив про політиків все, що думав, не боючись: "Першоджерело наших проблем – політики. Це люди, для яких закони не писані, для нас – не так. Ми маємо фактор страху, який змушує нас дотримуватися цих законів. А вони – люди з іншої планети. Вони закони придумують для нас, щоб, як стадо, тримати в якомусь периметрі. Які б не були політики, вони все одно брешуть, все одно роблять собі гроші на тій війні і вони людей не вважають. Як казав Наполеон – вино коштує грошей, а кров грошей не варта. Так і для них – дороге вино вони п'ють, а наші кістки і кров не вважають".
На заході було дуже багато молоді, для всіх них Андрій Кузьменко це було щось своє, особисте: певна пісня символізувала якийсь особливий спогад, певні слова вчили говорити те, що думаєш. Цей вечір був створений навіть не для Андрія, а для нас, аби вкотре згадати, що потрібно "не стидатися своєї землі", що не "треба було жити, як всі, А хотіти інакшим бути завжди", та жити "кольорово".
