Сьогодні до студентів філології та журналістики Кіровоградського державного педагогічного університету завітав письменник Маркіян Камиш, пише кореспондент Златополя. Вже із самого початку спілкування з письменником студенти зрозуміли, що це людина цікава, весела та незвична, така, як і його захоплення. Маркіян Камиш любить подорожувати, проте особливість його подорожей полягає у тому, що він вже 5 років поспіль мандрує зоною Чорнобиля.
Про те, що бачив та відчув там, письменник написав свою дебютну книгу "Оформляндія". Маркіян пише про Чорнобиль не для того, щоб заохотити людей іти у радіаційну зону, а для того, щоб по-новому показати це місто.
Писати про Чорнобиль письменник думав вже давно, адже ця трагедія торнулась його сім'ю безпосередньо, проте, як вважає Маркіян, не можна добре написати про те, чого не бачив. Тоді він вирушив до зони нелегальним туристом. Сходив перший раз, потім другий, десятий, сороковий…
"Про подорожі у Чорнобиль ми можемо прочитати у вконтакті, ЖЖ у людей, які були там один раз, тому розповіді про цю місцевість – поверхові, – говорить Маркіян, – Свою книгу я почав писати, коли вже два роки відходив у Чорнобиль. Проте, можна так сказати, це прогулянка не у Чорнобиль, а у себе, як би банально це не звучало. Чорнобиль – це елемент нашого культурного паспорту, ну, звісно до АТО та Майдану. Коли говориш іноземцю, що ти з України, він відповідає: "Україна? А! Чорнобиль?" Це річ, яка і досі ідентифікується з Укаїною. Є безліч локацій, як гори, моря, які є скрізь, а ми маємо здоровий шмат землі, розміром у Люксембург, постапакаліптичного вигляду! Людям, які просяться відвідати Чорнобиль разом зі мною, дуже цікава автентика.Потрібно змінювати акценти. Всі праці про Чорнобиль – ретроспективні, спрямовані на те, що ми маємо винести із цього урок. Ми вже винесли його і тепер важливо яскраво відтворити реальність сучасного Чорнобиля, робити це живою мовою."
Маркіян Камиш умисно видав книжку за рік до тридцятиліття аварії на ЧАЕС, адже о цієї дати, імовірно, з'являться письменники, які також захочуть описати це місце, тому Маркіян хотів би, аби вони вже перелаштували своє ставлення до висвітлення Чорнобиля, потрібно, аби він став лакмусовим папірцем у нашому національному паспорті, але вже із знаком "+".
Відповідаючи на запитання студентів стосовно того, як проходили походи письменника, які там живуть люди і чи є там монстри та чупакабри, якими нас лякають з екранів телевізора, автор книги розповів про те, що найстрашніші монстри Чорнобиля – це комарі. Коли тепло, їх там надзвичайно багато. Також там мешкають вовки, лисиці, лосі, кабани і навіть рисі. Проте всі вони нешкідливі – за 5 років не було жодного випадку, коли звірі нападали на туристів. Тварини бояться людей більше, аніж вони їх. Є також і такі тварини, які приручаються до працівників області.
Люди, які зараз проживають у Чорнобилі, поділяються на два типи: працівники (міліція, екологи, пожежники та інші) та самопоселенці, які вирішили не лишати домівку. Не обходиться і без бракон'єрів, мародерів.
До речі, назва книги "Оформляндія" означає процес, який очікує нелегельних туристів, коли тих ловить міліція – оформляння протоколу.
Відвідувати Чорнобиль письменник радить студентам неохоче, адже вважає, що раніше це було дійсно ризиковано, авантюрно, а зараз, станом на 2015 рік, це вже попсово, "баян" та й реально шкідливо для здоров'я.
Думки Маркіяна Камиша, викладені у книзі, є дійсно відмінними від тих, якы ми зазвичай звикли чути про Чорнобиль. До того ж, думки ці – корисні, адже автор дає конкретні дієві та необхідні для нашої країни ідеї стосовно раціонального використання зони – її потрібно зробити заповідником. По-перше, це забезпечує централізований вивіз металу, а не мародерство, по-друге, приберуться тіньові структури, по-третє, ускладниться робота бракон'єрів, а створений меморіальний комплекс буде приваблювати туристів.
