Вчора, 6-го листопада, у Кіровогдаському обласному художньому музеї відбулась виставка керамічних виробів сім'ї Фірсових, пише кореспондент Златополя.
Сім'я Фірсових є унікальною, ця родина (батько, мама і два сина) відома у нашому місті, і не тільки, своїми керамічними виробами. Керамічна справа цієї родини існує вже близько 40 років і починається ще у 1975 році, коли у Києві була відкрита їх перша виставка "Завжди на варті".
Виставка «Застиглі образи осені», яка була відкрита у Кіровоградському обласному художньому музеї, є особливою, адже вона приурочена 70-літтю Миколи Івановича.
На ювілейній виставці були представлені роботи кожного члена родини. Роботи голови сімейства, Миколи Івановича, відображають український побут, свята, яскравих колоритних персонажів, які наче визирають, вилазять із картини і зараз підуть до сусідів, де зображено застілля на весіллі. Ці керамічні картини змушують посміхатися, наприклад, з бідного кота, який вкрав сосиски і тікає на дах від хазяйки.
Роботи Миколи Івановича досить часто зроблені у формі кола. Простір його картин є неначе маленьким всесвітом, інакшим виміром, життя на якому вирує, хоча воно і застигле, і це робить художніка-кераміста геніальним у своїй справі. Відвідувачі виставки були здивовані: як просто із землі та вогню можна створити такий зразок мистецтва?
Неля Федорівна Фірсова полюбляє створювати вази та об’ємні фігурки людей. І тут знову постає питання: як так із непорушної глини можна передати настрій та навіть характер. Чоловік, Микола Іванович, говорить: "Неля ліпить найкраще серед нас, вона найстаранніша", на що Неля Федорівна лише кумедно "віднікується" і трохи соромиться.
[widgetkit id=934]
Продовжують справу своїх батьків два сина: Сергій та Олександр. "Сергій, мабуть пішов у маму, та вічно все по декілька разів переробляє, ламає виріб і ліпить наново, я рідко щось переробляю, як і Саша".
Нове покоління Фірсових продовжує справу батькі трохи осучаснюючи керамічне мистецтво, наприклад, Сергій створює абстрактні композиції, а Олександр експерементує із додаванням нових матеріалів до глини.
Стосовно того, де береться матеріал для робіт, Микола Іванович говорить: "Буває їдемо кудись, побачили десь глину – зупинились, завантажили і їдемо далі. Потім вдома пробуємо її, якщо якісна – їдемо за нею ще. Дуже якісна глина була у Донецькій області. Але, як ви розумієте, тепер її важко дістати."
Серед не дуже позитивних моментів також те, що замовлень зараз мало, дорого обходиться обпалювати вироби. Та це не заважає сім'ї створювати нові і нові картини, статуетки, брати участь у виставках, благодійних заходах і бути відомими не тільки на своїй батьківщині, а й у Польщі, Німеччині, Ізраїлі, Сполучених Штатів Америки.
Проте найкращою експозицією виставки стала сама сім'я Фірсових як втілення гармонії, поваги, спільної справи у сім'ї та неймовірним вмінням створювати шедевр із "землі та вогню".
