Учора, 6-го листопада, у кіровоградському тайм-клубі "Берлога" відбулась презентація-дискусія нового роману Андрія Любки "Карбід". Про це пише кореспондент Златополя.
Вже котрий рік Андрюй Любка є одним із найвідоміших українських поетів, тому прихильники його творчості у Кіровограді з нетерпінням очікували зустрічі із автором таких книг як «Вісім місяців шизофренії», «Сорок баксів плюс чайові», «Спати з жінками».
Кіровоград став одним із міст всеукраїнського туру на підтримку нового роману «Карбід», який проходить у рамках проекту «Мережа», ініціатором якого є команда Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CZERNOWITZ.
Це роман про людину, яка вирішила збудувати тунель з України до Європи. Такий собі, так би мовити, український "дон кіхот". Він працює учителем історії і через свій недобрий запах отримав від учнів прізвисько Карбід. Дії роману розгортаються у 2015 році, коли після українсько-російської війни українці можуть вільно потрапити в Європу. Це історія про трагедію ідеаліста, якого використовують прагматики.
Також книгу можна назвати алюзією до Вольтерівського твору "Кандід", де французький письменник зображує погану, брудну Європу, створює стереотип про Східну Європу, як відсталу і небезпечну територію. Так і було створено ментальний кордон поміж Західною і Східною Європою. Тому "Карбід" має за допомогою сміху здолати "Кандіда".
Образи роману є досить цікаві та незвичні, наприклад, демонічний образ лікарки-паталогоанатома, яка торгуэ людськими органами, так би мовити, "євроінтегрує" їх.
На своїй сторінці у соцмережі одна із поціновувачів творчості Андрія Любки, Марія Бабікова, так відгукується про книгу "Карбід":
"Я вже давно є прихильницею творчості Андрія Любки і мені ще ніколи не було так сумно після прочитання. "Карбід", який ще тільки нещодавно вийшов, доторкнувся до моєї душі. Смішно трохи, що починали я його читати, коли як раз прямювала закордон і уявляла, як і де можна було б зробити те саме, що робили герої роману. І, звісно, живучи за кордоном, якнайкраще розумієш, що контрабанда – це дійсно непоганий заробіток, якщо подивитися на ціну тих самих цигарок, наприклад, в Польщі (мінімальна вартість яких – 10 zl за пачку). Та і не тільки в контрабанді сенс. Книга дуже точно описує менталітет і мислення українців, стан України. Жарти, сарказм неймовірно правдиво передають все, абсолютно все. Від любові до випивки, до готовності вбити людину, аби підтримати таємничість задуму, навіть не дивлячись на те, що ця людина все це придумала! Ще й придумала для, як думав сам Тис, спасіння і євроінтеграції українців, благі наміри! Це той роман, після закінчення якого, я не можу прийти до тями, бо мені просто не віриться, що він так закінчився. І хочеться сказати саме фразою, з вірша самого Андрія: "…а ці двоє таки досягли мети. І всупереч всьому світу лежать разом, втомлені, як після ночі палкої жаги. І сниться їм добрий, прекрасний сон."
Андрій Любка зачитав уривок зі свого роману, про сміливого шкільного поета, який написав своїй "улюбленій" вчительці цілу оду, про те, яке вона світило науки. І тільки, коли щаслива вчителька сприяла надрукуванню вірша у газету, було помічено, що вірш-то не звичайний, а акро-. Перші літери акровірша доволі точно, але нецензурно описали вчительку, яка, після того, як зрозуміла увесь задум, бігала містом і намагалась розкупити усі примірники. Такий кумедний уривок розважив усіх гостей презентації, і всім одразу ж захотілось прочитати й увесь роман.
[widgetkit id=935]
Сарказм Андрія Любки дійсно вражає, він має свій стиль, свій смак. Так само чудовими є його ліричні інтимні вірші. В його поезії простежується вознесення образу жінки, любові до жінок… до багатьох жінок, навіть, можна сказати, сакрально зображено саме почуття любові:
"Думаю про тебе, ти дай мені трохи щастя сьогодні,Дай мені завтра, хліб мій насущний,Жінко прекрасна, в ім’я твоє,В ім’я твоє, в ім’я твоє –Тричі в ім’я твоє."
Це і дійсно була презентація-дискусія, адже поет відповідав на питання із зали, де окрім "Чи маєте ви улюбленого письменника" – "Ем… Так, уявіть, я читаю, я не тільки пишу", поетові довелось зіткнутись із питаннями від трохи старшого покоління, якому незрозуміло "як так: такий молодий і пише таке сумне і песимістичне". І дійсно, саме такі твори, із глибокою думкою найбільше зачіпають читача, аніж веселі оповіданнячка, до того ж сміх присутній навіть у таких песимістичних творах Андрія Любки, і існують там гармонійно із глобальними проблемами часу.
А стосовно улюбленого письменника, то Андрій Любка полюбляє Овідія, який був у вигнанні на Україні. Свою наступну книгу Андрій хоче присвятити саме йому, тому збирається поїхати у Румунію аби зібрати матеріал.
А ми будемо очікувати наступного візиту Андрія Любки до Кіровограда з презентацією нової книги про Овідія, проте якщо поет завітає до нас раніше, може і не раз, то ми звісно не образимось.
