Комітет Верховної ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування підтримав перейменування міста Кіровограда на Інгульськ. Цю назву вибрали із семи, запропонованих міською радою. Натомість проросійське лобі продовжує намагатися просунути колишню імперську назву для міста. При цьому змінили позицію і твердять, що назва, мовляв, пов’язана не з російською імператрицею Єлизаветою Петрівною, а з фортецею Святої Єлисавети, що була тут заснована в середині XVIII ст. Тож новообрана Кіровоградська міська рада 19 січня звернулася до Верховної Ради України та Комітету з рішенням про свою незгоду з перейменуванням Кіровограда на Інгульськ. Прикметно, що, як пояснюють історики, на час спорудження фортеці вже існували козацькі поселення. Про це повідомляє сайт “Українського інституту національної пам’яті”.
“Єлисаветград – українське місто, назване на честь російської імператриці, у часи, коли Україна була в складі імперії”, — звертає увагу Голова Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Володимир В’ятрович.
Ідею повернути Кіровограду стару російську назву активно просувають проросійські сили, вважає він.
“За Єлисаветград на мапі України буде навіть більш соромно, ніж за Кіровоград. Адже появу там імені комуністичного вождя з нами ніхто не узгоджував (врешті як і “першу” появу імені російської імператриці). А от як пояснити нащадкам, що на 25 році незалежності, на другому році війни з Росією, українці самі обрали назву, яка нагадує про колоніальну залежність від тої самої Росії?” — сказав В’ятрович.
Історики пояснюють: говорити про те, що місто названо на честь Святої Єлисавети — не коректно.
“В Україні, та навіть у Росії, не було культу святої Єлисавети, також не зводили церков на її честь. У місті ніколи не існувало жодної церкви святої Єлисавети. Це було б неможливим, якби місто назвали на її честь. Офіційний герб Єлисаветграда, затверджений 1845 року, містить вензель цариці Єлизавети Петрівни. Тож Російська імперія ніколи не приховувала, що місто уславлює саме її”, — говорить доктор історичних наук Віктор Брехуненко.
Висновок Голови Українського геральдичного товариства, доктора історичних наук Андрія Гречила, підтверджує цей факт.
Також фахівці наголошують: якби не було козацьких поселень — зокрема, Інгульської слободи — місто тут ніколи б не розвинулося і фортецю російська імперська адміністрація не будувала б.
Викликає обгрунтовані сумніви й посилання на результати опитування щодо перейменування Кіровограда, що було проведене на вулицях міста в день місцевих виборів у жовтні 2015 року. Численні порушення, зафіксовані під час опитування, не дають підстав твердити, що громада міста підтримує назву Єлисаветград.
Як відомо, підсумки громадських слухань у Кіровограді 27 серпня 2015 р., наукові рекомендації Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перейменувальні процеси як цивілізаційний вибір українського суспільства» 11 червня 2015 р., а також експертизи авторитетних академічних установ — Інституту історії України та Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України — вичерпно обґрунтовують неприйнятність перейменування Кіровограда на Єлисаветград. Ними ж запропоновано надати Кіровограду назву Інгульськ, яка відповідає українській та світовій практиці надання населеним пунктам назв за гідронімом, перегукується з козацьким минулим міста і краю.
Протест проти назви Єлисаветград свого часу також висловили відомі українські інтелектуали з Ініціативної групи “Першого грудня”
