Любов Іванівна Слободнюк – кіровоградська пенсіонерка. На мізерні кошти своєї пенсії вона ростить двох онуків – шести та восьми років. Синова дружина покинула його з дітьми ще чотири роки тому і от тепер він, разом з мамою, проживає в батьківському будинку і днями йде на МСЕК в котрий раз підтверджувати групу інвалідності.
– Мені розповіли про ситуацію в школі, от я і вирішив допомогти цій родині. Просто потрібно робити добро. – говорить місцевий підприємець Андрій Федорченко. Цієї середи він завітав до Любові Іванівни з подарунками – борошном, цукром, крупами, маслом…
Як виявилося, Андрія Любов Іванівна знає ще змалечку:
– Андрюша часто до нас приходив, коли вчився тут в школі. Спасибі, що не забуває. Сам виростав у злиднях, знає, як тяжко чіплятися за життя…
Наприкінці грудня Любов Іванівна подала документи на субсидію, проте відповіді поки що немає.
– Будинок у нас великий, з чоловіком 15 років будували – хто ж знав, що так буде. Тепер економимо – у кімнатах ледь тепло.
Тішиться внуками: каже, що старшому гарно дається математика. Гостя, що завітав з подарунками, поїть чаєм, невпинно дякуючи за привезене.
[widgetkit id=1151]
Місцевий хлопчисько Андрій, якого вона пам’ятає, сьогодні вже – відомий підприємець Андрій Миколайович, але для Любові Іванівни він досі – той хлопчак, який часто забігав до них в гості. Хлопчак з великим серцем.
