Політичним хамелеоном виповз на білий світ «опозиціонер» Сергій Ларін, засвітивши готовність очолити народ у його праведній боротьбі за дешевий громадський транспорт. При чому не увесь народ – сили вже не ті, а окремо взятий народ у місті Кіровограді. Не допоможе Ларін людям у місті своєї славної студентської юності Харкові, а харків’янам доводиться платити у маршрутках дорожче за кіровоградців. Не збирається він рятувати і народ на своїй історичній батьківщині – у Харцизьку і Донецьку, де взагалі рух громадського транспорту під великим питанням. Та і столичний люд його не цікавить, хоч у Києві «опозиціонер» почувається найкомфортніше. А от за кіровоградців душа болить. Можна припустити, що щось йому від кіровоградців таки потрібно. В якийсь момент кіровоградці мають пригадати ось цю нав’язливу «батьківську» турботу, і оце, що вбивається в їх голови – «Наш спаситель».
Всі розуміють, що в Україні загалом і в галузі міських пасажирських перевезень зокрема – складна ситуація. І Ларін це чудово розуміє, бо в перших рядках свого фейсбучного звернення до народу так і говорить, що підвищення вартості проїзду «на тлі подорожчання палива та різкого стрибка цін все, це, можливо, і зрозумілий факт». А у другому рядку він забуває, що думав у першому і виходить маячня. Бо, виявляється, складна ситуація – це скрізь, але не у Кіровограді і не «у випадку з чинною міською владою». Бо чинна влада меркантильна, залізла у кишеню до населення, а ще, о це так да!, влада до такої міри обклала корупційними податками перевезення, що їй довелося підвищувати тарифи. О як!
І апофеоз. «Це єдине пояснення, чому не проводиться транспортна реформа і чому був фактично знищений автобусний парк», – заявляє Сергій Ларін.
Є така давняя байка. На запитання заклопотаного до лікаря – «Чим безпечніше хворіти склерозом чи маразмом?», лікар відповідає: «Склерозом, звичайно, бо при склерозі забувєш про маразм».
Можна здогадуватися, що такої розгалуженої корупційної схеми, яку створив Ларін на Кіровоградщині, тут ніколи не було і, маю надію, ніколи вже не буде. А, так названа, транспортна реформа у Кіровограді була ланцюжком цієї схеми, і фактично ознаменувала нагле рейдерське захоплення маршрутів у обласному центрі і монополізацію сфери пасажирських перевезень. У Кіровограді за часи безроздільного панування Ларіна із 17 залишилися при роботі всього 3 перевізники. Зате, припускаю, з великим прибутком працював власний центральний маршрут під ширмою одного з депутатів обласної ради, який кіровоградці назвали «бандитським». Бандитським по суті, бо саме з автобусів цього маршруту викидали і викидають пенсіонерів, ветеранів і дітей – інвалідів. Якраз цей перевізник постійно тероризує місто, шантажує кіровоградців і міську владу підвищенням тарифів, підбурює інші підприємства на створення соцальної напруги та організацію протестних акцій.
А банкрутство автобусного парку я розцінюю як цинічно розроблену Ларіним і ним же бездарно провалену операцію по дестабілізації ситуації в місті. Ларін так і не зміг зрозуміти за весь час роботи в області, що Кіровоград – це не Донецьк, у якому путінські ЗМІ запудрили людям мозги і вони повелися на «райське» життя з Путіним. Не допоможуть йому навіть Мурований з Богдановичем. Люди тут не ті. Тут відсутній благодатний грунт для творення хаосу. Ось і доводиться оплакувати автобусний парк, давлячись коров’ячими слізьми.
Все це кіровоградці добре розуміють, як і неозброєним оком бачать ларінську сутність. Бридкий страх не пускає Ларіна в Кіровоград, бо тут йому треба буде подивитися в очі матерям і дружинам загиблих наших воїнів – кіборгів, яких він назвав карателями. Тремтіння в колінках змушує навіть «прямі ефіри» для кіровоградського телебачення записувати в януковичських бункерах.
Кіровоградці б’ють на сполох, що «регіоналівська» потвора намагається підвести голову. Свідченням тому є ряд останніх подій: від Хресної ходи московського патріархату з іконою Миколи – ІІ до облиття зеленкою меморіальної дошки Герою України Віктору Чміленку та нівечіння пам’ятного знаку кіровоградським спецназівцям.
Ларінський виступ із підвалу має єдину з цими провокаціями мету – дискредитація центральної і місцевої влади, сіяння розбрату у громадах, дестабілізація суспільно – економічної ситуації. А допомагає вести Ларіну інформаційну війну з власним народом не тільки скуплена оптом і вроздріб купа приватних засобів масової інформації, а і державні ЗМІ – Кіровоградська обласна державна телерадіокомпанія, що є ганебно і неприпустимо.
Переконаний, що кіровоградці, знаючи всі такі деталі прийдешніх місцевих виборів, роблять для себе правильні висновки: навіщо нам у владі боягузи з маразматичним склерозом.
Іван Марковський
секретар Кіровоградської міської ради
