Україна на порозі нової системи керування державою. Хто ще не знає, для реформи місцевого самоврядування взяли польський досвід. Він передбачає трирівневу систему – гміну, повіт, та воєводство. В Україні ж пропонують створити – громаду (об'єднання поселень), повіт (об'єднання громад) та реґіон (як області).
Всі ці нововведення робляться аби зменшити кількість адміністративних одиниць і якомога більше передати повноважень владі на місцях. А саме розпорядження грошима для місцевих потреб перейде на низовий рівень, до громад, щоб вона могла доцільніше розподіляти бюджет, на ті проблеми, які з верхніх ланок може і не видно. Разом з таким розподілом зросте і відповідальність, а місцевим жителям буде легше контролювати, на що ж були витрачені їх податки.
У пропозиції засновника та голови правління Центру політико-правових реформ Ігоря Коліушка, в Україні передбачено замість 490 районів створення 129 повітів на всій її території, а також замість 11,5 тисяч суб'єктів місцевого самоврядування у нинішньому статусі – близько 1,5 тисячі громад. Приміром, Кіровоградську область можуть теоретично розділити на три повіти і 70 громад. Це значна економія тільки на заробітних платах і утриманні тих сільських рад, які зараз майже не виконують і не мають жодних функцій. За законом, таке об’єднання може бути тільки добровільним. Та автори закону сподіваються, що місцеві органи самоврядування зможуть знайти спільну мову і не будуть спекулювати втратою робочих місць. Адже заробітну плату на ці ж таки робочі місця формують податки з місцевих жителів. При такій економії, ці гроші можна витратити на ремонт доріг, каналізації чи освітлення
Щодо ремонту доріг, то в Україні дороги відносять у три категорії: місцевого, обласного та державного значення. При реформуванні поняття обласного поступово має зникнути, адже міста мають ремонтувати свої дороги за свої виокремленні податки, а державні магістралі – з податків які виділені для державних потреб.
У Польщі популярна практика, коли місцева влада агітує жителів сплачувати податки у місцеву казну. Це викликано тим, що люди можуть платити не тільки за місцем прописки, а й за місцем проживання. Тому місцеві чиновники зацікавлені, аби якомога більше жителів подавали свої декларації за місцем проживання, тим самим збільшуючи об’єм бюджету і об’єм потенційних можливостей.
За словами бурмістра гміни Юзефув Станіслава Крушевскі, найвдалішим моментом реформи місцевого самоврядування, є саме гміна (в українському – варіанті громада).
“Брумістр, депутати і місцеві жителі живуть в одному місці. Це дає можливість прямого контакту. А громадська активність має функцію зворотного зв’язку. Вони постійно нас контролюють. Всі фінансові рухи гміни відкриті – кожен має право і можливість перевірити на що були витрачені отримані нами податки. Дуже важливо надавати місцевим громадам фінансові можливості і поєднувати їх вирішенням місцевих проблем”
Доречі, у західного сусіда половина місцевого бюджету складається з податку від фізичних осіб, друга частина формується з податку на нерухомість: з кожної ділянки і будинку платиться певний податок. До того ж 100% податку на доходи від фізичних осіб залишаються на місцях. А за українським планом, то до бюджетів об'єднаних громад зараховуватиметься тільки 60%. На думку польських політиків, цього не достатньо, адже державний бюджет і так забирає податки від великого та середнього бізнесу – нащо потім через недодані відсотки створювати якісь дотації, Тим самим створюючи зайвий колообіг одних і тих коштв з місця в центр і назад?
У місті Юзефув з населенням у 20 тисяч чоловік за рахунок таких податків та виграних грантів з Європейського союзу, буквально за 10 років вдалось створити систему водовідведення, освітлити більшість вулиць та створити безкоштовну школу, якій позаздрять найкращі приватні школи України: величезний басейн, відкритий та критий стадіони, галереї, мультимедійні дошки у кожному класі та ще безліч іншого начиння, про яке українські школярі поки що тільки мріють.
[widgetkit id=527]
Особливістю місцевого самоврядування в Польщі, у порівнянні з Україною, є те, що депутати органів місцевого самоврядування отримують заробітну плату. За словами Філіпа Пельца, депутата дільниці Бялоленка у Варшаві, депутат дільниці щомісяця отримує заробітну плату у 2 тис. злотих (близько 13 тис. грн.). Депутатство там вважається не тільки громадянською позицією, а й роботою. Таким чином, молодий депутат може цілком і повністю віддатись кар’єрі політика, не переймаючись про те, що крім активної громадської позиції, треба ще й шукати методи для власного виживання. В Україні і зокрема на Кіровоградщині, створювати заробітну плату для депутатів місцевого рівня ніхто поки не планує. Поляки вважають, це однією із причин корупції на місцях.
На думку мера Варшави Марціна Сьвєнціцкі, Україні не варто писати свої реформи під копірку Польського досвіду. У місцевому самоврядуванні західного сусіда також купа недоліків – виборча система, медична галузь і т.п.. Україні варто взяти тільки найкраще і реалізовувати цей досвід уже в своїй площині, відповідно до обставин, менталітету, культури…
Ігор Токар
