Посилення критеріїв бронювання працівників аграрного сектору викликало чимало запитань у сільгоспвиробників Кіровоградщини. Попри офіційне звернення до голови ОВА та підтримку пропозицій депутатами обласної ради, новий документ був ухвалений без урахування позиції аграрної спільноти. Про причини такого рішення та його можливі наслідки говоримо з Олександром Чорноіваненком.
30 червня Ви звернулися до голови Кіровоградської ОВА з пропозиціями щодо критеріїв бронювання працівників аграрного сектору. Чому виникла така необхідність?
Тому що до мене звернулися самі аграрії. Це були керівники фермерських господарств, сільськогосподарських підприємств, люди, які щодня працюють на землі й добре розуміють, як ті чи інші рішення вплинуть на їхню роботу.
Ми уважно проаналізували проєкт критеріїв і побачили низку положень, які могли суттєво ускладнити діяльність багатьох підприємств. Саме тому було підготовлено офіційне звернення до начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації. Це була не моя особиста думка, а спільна позиція аграрної спільноти області.
Ваші пропозиції підтримала й обласна рада?
Так. Для мене це дуже важливо.
Під час пленарного засідання депутати Кіровоградської обласної ради підтримали ці пропозиції. Тобто йшлося вже не просто про звернення окремого депутата чи політичної сили, а про консолідовану позицію представницького органу області.
Саме тому ми очікували, що ці аргументи хоча б будуть предметом обговорення.
Але вже 2 липня були оприлюднені нові критерії. Якою була Ваша реакція?
Відверто кажучи, розчарування.
Ми побачили, що жодна із запропонованих нами змін не була врахована.
Більше того, окремі вимоги стали ще жорсткішими. Якщо раніше підприємству достатньо було обробляти не менше 100 гектарів землі, то тепер ця вимога збільшена до 200 гектарів. Мінімальна сума сплачених податків на гектар також зросла — із 3200 до 3800 гривень. Удвічі збільшено і вимогу щодо мінімального валового збору зернових культур — із 500 до 1000 тонн.
Тобто замість того, щоб зробити критерії більш доступними для аграріїв, їх фактично посилили.
Ви заявили, що були проігноровані не лише аграрії, а й рішення обласної ради. Чому акцентуєте саме на цьому?
Тому що це принципове питання.
Коли депутати обласної ради підтримують певну позицію, це означає, що вони представляють інтереси своїх громад. І коли така позиція повністю ігнорується, виникає питання: навіщо тоді взагалі проводити консультації, збирати пропозиції, слухати людей?
Мене найбільше засмучує саме відсутність діалогу.
Чому, на Вашу думку, ці критерії настільки важливі для області?
Бо Кіровоградщина — це аграрний регіон.
Тут сільське господарство є основою економіки багатьох громад. Саме аграрії створюють робочі місця, наповнюють місцеві бюджети, підтримують соціальну сферу та допомагають українському війську.
Коли підприємство через надто жорсткі критерії не може забронювати критично необхідних працівників, це означає ризик для виробництва. А будь-яке скорочення виробництва — це вже питання економічної та продовольчої безпеки.
Чи не виглядає Ваша критика як політична?
Абсолютно ні.
Я говорю не про політику. Я говорю про необхідність чути людей.
Якби влада врахувала хоча б частину пропозицій після їх обговорення — це вже був би діалог. Але коли звернення аграріїв, підтримане рішенням обласної ради, фактично залишається без відповіді, мовчати не можна.
Що робитимете далі?
Я й надалі працюватиму разом із аграріями та відстоюватиму їхню позицію.
Якщо буде необхідність — ініціюватимемо нові звернення, консультації, обговорення. Бо наше завдання — не критикувати заради критики, а добиватися таких рішень, які допоможуть людям працювати.
Переконаний, що влада має бути партнером аграріїв. Особливо зараз, коли кожен фермер, кожне підприємство працює в умовах війни, забезпечує країну продовольством, сплачує податки й підтримує наших військових.
Саме тому рішення, які стосуються аграрної галузі, повинні ухвалюватися не в кабінетах, а після реального діалогу з людьми. Це буде чесно. Це буде справедливо. І це буде в інтересах Кіровоградщини та України.
