Вчора, 8-го вересня, у Кіровоградській обласній бібліотеці для юнацтва імені Бойченка було презентовано збірник матеріалу всеукраїнської науково-практичної конференції «Перейменувальні процеси в топоніміці як ціннісний вибір українського суспільства». Про це пише кореспондент Златополя.
11-го червня цього року у Кіровограді пройшла всеукраїнська конференція, на якій зібрались провідні географи, історики та філологи з усієї країни. Темою зібрання було перейменування Кіровограда, проте головною метою було встановити загальні засади та критерії для обрання нової назви у топоніміці, якими б могли користувались при перейменуванні населених пунктів України, річок, вулиць і т.і.
Вчора у бібліотеці ім.Бойченка Олександром Ратушняком, кандидатом педагогічних наук, викладачем кафедри української літератури КДПУ ім В.Винниченка було організовано презентацію збірки матеріалів науково-практичної конференції. Сама презентація, на відміну конференції, пройшла набагато спокійніше, адже 11-го червня захід нагадував серйозне протистояння та жорстку дискусію, адже тема достатньо вагома з історичної точки зору, а кожен має свої ідеали та свої національні цінності.
[widgetkit id=817]
Ольга Крижанівська, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови КДПУ, побудувала свою доповідь на основі історичних змін в українській мові та проблемі збереження питомо українських назв. Ольга Іванівна вважає, що при перейменуванні міста варто не забувати те, що з його назви мають утворюватись найменування жителів та прикметники, і не всі запропоновані науковцями варіанти, забезпечують їх правильне утворення. Наприклад, Інгульськ має суфікс -ськ-, який характерний всім слов’янським народам.
«Перейменування Кіровограда забезпечить нам нову здорову українську громаду жителів центральної області, – говорить Ольга Іванівна. – Якщо місто назвуть Єлисаветградом, проблема перейменування висітиме роками, якщо його назвуть Тобілевичі, все одно знайдуться незадоволені. Тому я сподіваюсь, що кіровоградцям вистачить мудрості обрати відносно нейтральну назву, яка б відповідала історичним та лінгвістичним критеріям»
Світлана Ковтюх, кандидат філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови КДПУ, багато уваги приділила походження назви річки Інгул. Більшість учасників презентації, а це були здебільшого студенти педагогічного університету, викладачі та бібліотекарі, бурхливо відреагували на передостанній випуск газети «21 канал», в якому було зазначено, що «одна з етимологій Інгула це «річка-вонючка». Світлана Леонідівна пояснила, що назва річки пішла від питомо українського «вугол» і подібні статті є образою міста, у якому ти живеш.
Багато кіровоградців і досі проти перейменування і сумують за поваленим Леніним. Світлана Леонідівна вважає, що вся проблема у рабському характері. Коли після того, як радянська влада морила українців голодом, а у 34-му «схаменулася», коли батьки дитини померли від того, що не було що їсти, а дитині-сироті потім дають цукерку вбивці її батьків, "маленька доброта" агресора сприймається дитиню позитивно і, разом з цією цукеркою, людина сприймає світоглд вчорашнього ворога заради виживання. Наслідки такої історичної травми тривають три-чотири покоління. Для заляканимх людей українське дорівнює смерті. Тому, за словами Світлани Леонідівни, нову назву, а вона надає перевагу Інгульську, потрібно зробити брендом, яким би пишалась молодь і підтримувала переміни у своєму місті, яке починає будувати нову історію.
Також визначили основні критерії для перейменування міст та інших населених пунктів в Україні: деколонізація, україноцентризм, крає центризм, першоназва, відповідність нормам правопису української мови, самобутність, неперсоналізованість.
Як довго ще триватимуть дискусії навколо перейменування Кіровограда – невідомо, але будемо сподіватися, що кіровоградці і дійсно зроблять правильний обдуманий вибір, який змінить сатмосферу нашого міста на краще.
