— Олександре Анатолійовичу, Ви звернулися до начальника Кіровоградської ОВА з депутатським запитом щодо підтримки малих фермерських господарств. Чому саме зараз?
— Тому що ситуація стала критичною. Наші фермери вже четвертий рік працюють в умовах війни. До цього додалися посуха, стрімке подорожчання пального, добрив, засобів захисту рослин, низькі закупівельні ціни. Але найбільша проблема сьогодні — це люди. Якщо велике підприємство ще може певною мірою компенсувати втрату працівників, то для невеликого фермерського господарства мобілізація одного механізатора чи керівника часто означає повну зупинку роботи.
— У чому, на Вашу думку, полягає головний недолік чинних критеріїв бронювання?
— Вони не враховують специфіку малого фермерства. Не можна ставити однакові вимоги до агрохолдингу, де працюють сотні людей, і до сімейної ферми, яка обробляє 100–300 гектарів землі. У таких господарствах керівник часто одночасно є агрономом, механізатором, водієм і організатором виробництва. Якщо він іде на службу, господарство фактично перестає існувати.
— Які саме зміни Ви пропонуєте?
— Ми пропонуємо переглянути регіональні критерії визначення підприємств, критично важливих для функціонування економіки. Зокрема, залишити мінімальну площу оброблюваних земель на рівні 100 гектарів, визначити реалістичну кількість найманих працівників — від трьох до п’яти осіб, а також врахувати наслідки посухи 2025 року при оцінці показників урожайності. Це практичні рішення, які допоможуть багатьом господарствам.
— Ви також звертаєте увагу на мобілізацію працівників у перші роки повномасштабної війни. Чому це важливо?
— Бо це питання справедливості. Багато фермерських господарств ще у 2022–2024 роках віддали своїх механізаторів, трактористів, водіїв до лав Збройних сил України. На момент запровадження нових правил бронювання вони вже втратили значну частину своїх кадрів. Водночас підприємства, які тоді ще не зазнали таких втрат, отримали однакові можливості щодо бронювання. Це нерівні умови, які потрібно виправляти.
— Дехто може сказати, що під час війни всі мають бути в однакових умовах. Що Ви відповісте?
— Захист держави — безумовний пріоритет. Але сильна армія потребує сильної економіки. Якщо перестануть працювати фермерські господарства, не буде врожаю, податків, робочих місць і фінансової підтримки громад. Наше завдання — знайти баланс між потребами оборони та потребами економіки. Саме про це йдеться у моєму депутатському запиті.
— Наскільки ця проблема є актуальною саме для Кіровоградщини?
— Для нашої області вона особливо актуальна. Кіровоградщина — аграрний регіон. Тут велика кількість саме невеликих фермерських господарств. Вони обробляють землю, забезпечують зайнятість у селах, сплачують податки до місцевих бюджетів. Коли таке господарство припиняє роботу, це відчуває вся громада.
— На який результат Ви розраховуєте?
— Насамперед сподіваюся на конструктивний діалог із Кіровоградською обласною військовою адміністрацією. Переконаний, що запропоновані зміни дозволять зберегти виробничий потенціал малого фермерства, підтримати людей, які працюють на землі, і забезпечити стабільний розвиток громад. Сьогодні підтримати українського фермера — означає підтримати економіку, продовольчу безпеку та майбутнє України.
