Після оприлюднення нових критеріїв бронювання працівників аграрного сектору на Кіровоградщині частина вимог до підприємств стала жорсткішою. Водночас пропозиції, які аграрії спільно з депутатами обласної ради направили до ОВА ще 30 червня, не були враховані. Про те, чому це сталося і як нові правила можуть позначитися на роботі сільськогосподарських підприємств, розповідає Олександр Чорноіваненко.
— Пане Олександре, чому Ви вирішили публічно підняти питання нових критеріїв бронювання?
Тому що це питання стосується не кількох підприємств, а фактично всього аграрного сектору області.
Коли фермери почали звертатися до мене зі своїми зауваженнями, ми не обмежилися критикою. Ми сіли за стіл, обговорили проблемні моменти, підготували конкретні пропозиції та офіційно направили їх до начальника обласної військової адміністрації.
Мені хотілося, щоб влада побачила: аграрії не протестують заради протесту. Вони пропонують рішення.
— Чому для Вас було важливо, щоб ці пропозиції підтримала саме обласна рада?
Тому що це вже не позиція окремої людини чи політичної сили.
Коли депутати різних фракцій підтримують звернення, це означає, що питання є актуальним для всієї області. Саме тому ми розраховували на конструктивний діалог.
На жаль, цього не сталося.
— Уже через два дні після звернення були оприлюднені нові критерії. Що вони змінили?
Насамперед вони посилили вимоги.
Якщо раніше підприємству було достатньо обробляти не менше 100 гектарів землі, то тепер мінімальна площа збільшена до 200 гектарів.
Підвищено і вимогу щодо сплати податків — із 3200 до 3800 гривень на гектар.
Також удвічі збільшено мінімальний валовий збір зернових культур — із 500 до 1000 тонн.
Для великих агрохолдингів це, можливо, не стане проблемою. Але для багатьох фермерських господарств такі критерії можуть виявитися надто високими.
— Тобто Ви вважаєте, що найбільше постраждають саме невеликі господарства?
Саме так.
Кіровоградщина — це не лише великі аграрні компанії. Це сотні сімейних фермерських господарств, середніх підприємств, які працюють десятиліттями.
Вони чесно сплачують податки, забезпечують людей роботою, допомагають військовим, ремонтують дороги, підтримують школи та лікарні.
І саме вони можуть опинитися у найскладнішій ситуації.
— Ви сказали, що жодна пропозиція не була врахована. Що саме Вас найбільше обурило?
Не сам факт незгоди.
Можна погодитися з частиною пропозицій, можна відхилити окремі з них, але пояснити чому.
А коли документ фактично виходить без урахування будь-яких зауважень, складається враження, що звернення ніхто навіть не аналізував.
Саме це викликає найбільше розчарування.
— Ви часто говорите про необхідність діалогу. Чому це настільки принципово?
Бо чиновники не працюють у полі.
Вони не сіють, не збирають урожай, не рахують витрати на пальне, не шукають механізаторів під час війни.
Тому рішення повинні прийматися після розмови з тими, хто щодня стикається з реальними проблемами.
Тільки тоді вони будуть ефективними.
— Що б Ви сьогодні хотіли сказати керівництву обласної військової адміністрації?
Насамперед — чути людей.
Не потрібно боятися консультацій чи відкритого обговорення. Це не прояв слабкості, а навпаки — ознака відповідального управління.
Якщо аграрії, депутати обласної ради та профільні фахівці пропонують свої напрацювання, їх потрібно хоча б розглянути.
— Яким Ви бачите подальший розвиток ситуації?
Я переконаний, що це питання ще можна врегулювати.
Ми готові до конструктивної роботи, готові брати участь у зустрічах, обговореннях, спільно шукати рішення.
Наше завдання — не створювати конфлікти, а зробити так, щоб критерії були справедливими, зрозумілими й не ставили під загрозу роботу аграрних підприємств.
Бо сьогодні аграрії — це не просто виробники зерна. Це люди, які забезпечують продовольчу безпеку країни, наповнюють бюджети громад і підтримують українську армію. Саме тому їхню думку потрібно не лише вислуховувати, а й враховувати під час ухвалення рішень.
