Кіровоградщина традиційно залишається одним із найбільших аграрних регіонів України. Проте останніми роками фермери працюють у безпрецедентно складних умовах: війна, кадровий дефіцит, посуха, подорожчання ресурсів. Додатковим викликом стали нові регіональні критерії визначення підприємств, критично важливих для функціонування економіки. Саме з пропозицією переглянути ці вимоги депутат Кіровоградської обласної ради Олександр Чорноіваненко звернувся до начальника обласної військової адміністрації. Відповідний депутатський запит підтримала обласна рада. Ми поговорили з депутатом про те, чому це питання сьогодні виходить далеко за межі аграрної галузі.
— Пане Олександре, сьогодні багато говорять про бронювання. Чому Ви вирішили підняти саме тему малих фермерських господарств?
— Тому що саме вони сьогодні найбільше потребують уваги. Великі агропідприємства мають більше можливостей адаптуватися до нових умов, а невеликі фермерські господарства часто працюють буквально силами однієї родини та кількох найманих працівників.
Для такого господарства втрата одного механізатора або агронома — це не просто кадрова проблема. Це ризик не засіяти поле, не зібрати врожай, не виконати зобов’язання перед пайовиками та державою.
— Ваші опоненти можуть сказати, що правила повинні бути однаковими для всіх.
— Правила повинні бути не лише однаковими, а й справедливими.
Справедливість полягає в тому, щоб враховувати реальні умови роботи різних підприємств. Не можна оцінювати сімейне фермерське господарство за критеріями, які більше відповідають великому агробізнесу.
Саме тому ми запропонували переглянути окремі регіональні критерії. Це не спроба когось поставити у привілейоване становище. Це спроба зробити правила реалістичними.
— Що найбільше турбує аграріїв, з якими Ви спілкувалися?
— Люди говорять про невизначеність.
За останні роки вони пережили повномасштабне вторгнення, втратили працівників через мобілізацію, працювали після посухи, витримали стрімке подорожчання пального, добрив, запчастин.
І тепер вони не знають, чи зможуть зберегти тих спеціалістів, без яких господарство просто не функціонуватиме.
Коли фермер не може планувати навіть найближчий сезон, це вже проблема не окремого підприємства, а всієї галузі.
— У своєму депутатському запиті Ви пропонуєте конкретні зміни. Чому саме вони?
— Тому що вони сформовані не в кабінетах.
Це результат численних зустрічей із фермерами, аналізу ситуації та порівняння підходів, які вже застосовуються в інших областях України.
Ми пропонуємо залишити мінімальну площу господарства на рівні 100 гектарів, визначити реалістичну кількість працівників — від трьох до п’яти осіб, а також враховувати фактичну врожайність після складних погодних умов.
На мою думку, це збалансовані пропозиції, які дозволять підтримати мале фермерство без порушення державних підходів до бронювання.
— Ви також звернули увагу на підприємства, які втратили працівників ще у 2022 році. Чому це настільки важливо?
— Тому що це питання справедливості.
На початку повномасштабної війни саме механізатори, водії, трактористи були серед тих, кого активно мобілізували до війська.
Багато господарств уже тоді втратили значну частину своїх фахівців.
Сьогодні ці підприємства опинилися у складнішому становищі, але чинні підходи цього практично не враховують.
На моє переконання, держава повинна бачити цю різницю.
— Чому це питання важливе навіть для тих жителів області, які не мають жодного стосунку до сільського господарства?
— Тому що фермерство — це не лише про врожай.
Це робочі місця.
Це податки, за які громади ремонтують дороги, утримують школи та лікарні.
Це орендна плата людям, які передали землю в користування.
Це підтримка військових, яку багато фермерів здійснюють із перших днів війни.
Якщо перестає працювати фермерське господарство, наслідки дуже швидко відчуває вся громада.
— Ваш депутатський запит уже підтримала обласна рада. Яким Ви бачите наступний крок?
— Тепер слово за обласною військовою адміністрацією.
Я сподіваюся, що позицію фермерів буде почуто.
Ми звернулися не з критикою заради критики.
Ми запропонували конкретні рішення, які допоможуть уникнути ще більшого кадрового дефіциту, зберегти роботу малих господарств і забезпечити стабільну роботу аграрного сектору області.
— Що б Ви хотіли сказати аграріям Кіровоградщини?
— Насамперед — слова вдячності.
Сьогодні український фермер працює не в простих економічних умовах, а в умовах війни.
Попри всі труднощі люди виходять у поле, сіють, збирають урожай, допомагають військовим, підтримують свої громади.
Ми зі свого боку будемо й надалі відстоювати рішення, які дадуть можливість малим фермерським господарствам працювати, розвиватися та залишатися опорою українського села.
Адже переконаний: підтримуючи тих, хто працює на землі, ми зміцнюємо не лише економіку Кіровоградщини, а й продовольчу безпеку всієї України.
