Минуло 16 років із дня другого туру президентських виборів 2010 року, які стали одними з найбільш суперечливих у новітній історії України.
Тоді перемогу з мінімальним відривом здобув Віктор Янукович, випередивши Юлія Тимошенко.
Свою оцінку тим подіям оприлюднив публіцист і громадський діяч Валентин Гладких. У своїй колонці він наголосив, що результат виборів значною мірою визначили низька явка, зростання кількості голосів «проти всіх» та масовані інформаційні маніпуляції.
За словами автора, у 2010 році значній частині суспільства нав’язали думку, що «обирати немає з кого», що призвело до розпорошення проукраїнського електорату. Це, на переконання Гладких, і відкрило шлях до перемоги Януковича.
Він також звертає увагу на позицію тодішнього президента Віктор Ющенко, який не підтримав Тимошенко у другому турі, що посилило розкол серед демократичних сил.
Окремо публіцист нагадує про численні скарги штабу Тимошенко щодо порушень під час голосування та підрахунку голосів. За його словами, більшість із них так і не отримали належної правової оцінки, а в умовах мінімального розриву між кандидатами це могло суттєво вплинути на результат.
Гладких переконаний: обрання Януковича створило «вакуум влади», який поступово був заповнений зовнішнім впливом, що в подальшому призвело до серйозних політичних і безпекових наслідків для держави.
Свою думку щодо виборів 2010 року висловив і голова обласної організації ВО «Батьківщина» Кіровоградщини Олександр Чорноіваненко.
— Ці вибори стали прикладом того, як зневіра можуть змінити долю країни. Тоді багато людей повірили, що їхній голос нічого не вирішує. Насправді ж кожне рішення мало значення, — зазначив він.
За словами Чорноіваненка, події 2010 року мають залишатися предметом суспільного аналізу.
— Ми зобов’язані робити висновки з минулого, щоб не допустити повторення подібних помилок у майбутньому. Сьогодні, в умовах війни, відповідальність кожного громадянина за вибір лише зросла, — підкреслив політик.
На його переконання, осмислення уроків минулого допоможе українцям зберегти державність і не допустити нових стратегічних прорахунків.
