На черговій сесії Кіровоградської обласної ради депутати підтримали депутатський запит Олександра Чорноіваненка щодо перегляду регіональних критеріїв визначення підприємств, критично важливих для функціонування економіки. Документ стосується малих фермерських господарств, які через нові вимоги можуть втратити можливість бронювати своїх працівників. Чому це питання сьогодні виходить далеко за межі аграрної політики та чому від нього залежить розвиток громад — про це говоримо з депутатом.
— Пане Олександре, Ви назвали питання бронювання малих фермерських господарств одним із найгостріших для області. Чому?
— Тому що за цифрами й документами ми часто не бачимо людей. А за кожним фермерським господарством стоїть конкретна сім’я, працівники, десятки власників земельних паїв і ціла громада.
Мені здається, що сьогодні ми повинні дивитися на цю проблему ширше. Йдеться не лише про бронювання. Йдеться про те, чи зможе невелике господарство працювати наступного року.
— Що Вам розповідають самі фермери?
— Практично всі говорять про одне й те саме: працювати стає дедалі важче.
Війна забрала людей. Посуха вплинула на врожай. Подорожчали пальне, добрива, техніка. До цього додалися нові критерії, відповідати яким багатьом малим господарствам практично неможливо.
Люди не просять фінансової допомоги. Вони кажуть: не створюйте умов, за яких ми фізично не зможемо працювати.
— Але ж бронювання — це дуже чутливе питання. Як знайти баланс?
— Баланс можливий лише тоді, коли рішення ухвалюються з урахуванням реальної ситуації.
Ми всі розуміємо, що країна воює. Але водночас маємо пам’ятати: економіка теж працює для перемоги.
Не буде працюючого села — не буде податків, не буде врожаю, не буде розвитку громад.
Саме тому потрібно знаходити рішення, які одночасно допомагають армії та дозволяють працювати тим підприємствам, без яких економіка просто не функціонуватиме.
— У депутатському запиті Ви пропонуєте змінити окремі критерії. Це реакція на звернення аграріїв?
— Саме так.
Ми не вигадували ці пропозиції самостійно.
Це результат зустрічей із фермерами, аналізу ситуації та вивчення практики інших регіонів.
Пропонуємо залишити мінімальну площу господарства на рівні 100 гектарів, встановити вимогу щодо кількості працівників від трьох до п’яти осіб і враховувати реальні показники врожайності після посухи.
Це не спрощення правил. Це їх адаптація до умов, у яких сьогодні працює аграрний сектор.
— Ви неодноразово наголошували, що малі фермери вже зробили свій внесок у захист держави. Що маєте на увазі?
— На самому початку повномасштабної війни багато працівників аграрної галузі добровільно або за мобілізацією стали до лав Збройних сил України.
Фермери не сперечалися, не шукали виправдань. Вони віддали державі своїх механізаторів, водіїв, трактористів.
Але сьогодні ми повинні враховувати, що саме ці підприємства вже кілька років працюють із серйозним кадровим дефіцитом.
І якщо зараз не знайти для них збалансованого рішення, вони можуть втратити можливість продовжувати свою діяльність.
— Наскільки це може вплинути на економіку області?
— Значно більше, ніж здається.
Мале фермерське господарство — це не лише гектари землі.
Це робочі місця.
Це надходження до місцевих бюджетів.
Це орендна плата власникам земельних паїв.
Це допомога школам, лікарням, військовим.
Коли таке господарство перестає працювати, проблеми починаються далеко за його межами.
— Депутатський корпус підтримав Ваш запит. Чи означає це, що проблема є спільною для всієї області?
— Думаю, саме так.
Підтримка депутатів свідчить про те, що питання вийшло за межі політичних дискусій.
Ми говоримо про людей, які забезпечують продовольчу безпеку країни й водночас утримують економіку наших громад.
Саме тому важливо, щоб їхній голос був почутий.
— Яким Ви бачите результат цієї ініціативи?
— Хотілося б, щоб після розгляду депутатського запиту були знайдені рішення, які врахують інтереси держави й можливості малого фермерства.
Переконаний, що сьогодні потрібно підтримувати тих, хто працює, створює робочі місця, сплачує податки та, попри війну, продовжує обробляти українську землю.
Саме такі люди заслуговують на справедливий підхід. Бо сильне фермерство — це сильні громади, а сильні громади — це сильна Україна.
