У ніч з неділі на понеділок в селі Комишувате Новоукраїнського району, що на Кіровоградщині, трапилася трагедія. У самому центрі рідного села, на площі Гіталова, під час нічної бійки помер чоловік. Його товариша знайшли близько четвертої ранку на виїзді з села: авто, яким він керував, врізалося в дерево. На щастя, чоловік вижив.
Брат ніби приліг відпочити
– Близько другої години ночі я зателефонувала своєму чоловікові, але він не брав трубку. Лише з другої спроби мені відповіли. – говорить дружина Валерія Дільмана Юлія. – Взяв трубку його брат.
– До мене додому близько першої сорок ночі прийшов Костя Гирич. Він був увесь в крові, явно нетверезим. – говорить брат Валерія Дільмана Василь. – Я відчинив двері і Костя сказав: «Васька, Валерій помер». Я спочатку не повірив, але пішов з ним
Зі слів Василя Дільмана, на площі Гіталова він побачив тіло рідного брата у позі, ніби той приліг відпочити.
– Я одразу кинувся перевіряти пульс, але його не було. – розповідає пан Василь. – До мене підійшов місцевий медик і сказав, що мій брат мертвий. Я почув, як в кущах, метрів за п’ять від брата, дзвонить телефон. Телефонувала Юля: «Валерчик, зайчик, іди додому». Я сказав їй, що Валерій помер.
Про те, що сталося, братові загиблого розповіли очевидці. З їх слів випливало, що сталася масова бійка, яка досить довго тривала і дуже різко закінчилася.
– Спочатку говорили, що брата знайшли вже лежачого, потім – розповідали, ніби він сидів, піднявся, зробив кілька кроків і упав. – говорить Василь Дільман. – Свідчення чомусь дуже різні. Уже потім ми побачили, що уся шия у нього була синя, на лобі – два великих забої, зчесані коліна і лікті, губи в крові. Поруч дві калюжі крові.
– Як нам сказали, Валерій заступився за головного агронома. – говорить дружина покійного Юлія.
Міліціонери сказала мені, що той, кого я бив – помер
Нам вдалося поговорити із учасником трагічних подій тієї ночі – головним агрономом місцевого ТОВ Олександром Луценком. Олександр Володимирович зараз проходить реабілітацію після складної операції на нозі. Обличчя чоловіка нагадує суцільний синець, однак головне завдання лікарів зараз – складний відкритий перелом ноги внаслідок ДТП.
– Усі були свої. Ми заїхали до місцевого бару випити кави після роботи. – говорить Олександр Луценко. – Так сталося, що пропустили по чарці. Бар зачинявся, ми вийшли на вулицю. Один із відвідувачів, Сергій Коваленко, почав висловлюватися, мовляв, «що ви тут понаїхали, керуєте…» і т.д. (Луценко – запрошений спеціаліст із Великої Виски – Авт.). Я зробив йому зауваження і отримав удар в обличчя. Бар зачинявся, люди спускалися сходами. Те, що мене вдарили, побачив Валера Дільман, заступився за мене. Тут прибіг Костянтин Гирич і все… Били дуже багато людей. Я декілька разів втрачав свідомість від побоїв. Почали мене бити на початку площі, а опинився я в самому її кінці, біля ялинок.
За словами пана Олександра, він не пам’ятає точної кількості людей, які били його та покійного, демонструє характерний слід на руці, який нагадує слід від удару електрошокером.
– Я отямився неподалік від свого авто і зрозумів,що потрібно їхати по допомогу, сів за кермо, завів машину і поїхав… – розповідає Олександр Луценко. – Десь через кілометр в очах потемніло і я вдарився в стовб…Отямився перед світанком і зрозумів, що зламав ногу, намагався зателефонувати, але від удару мобільний вийшов з ладу. Намагався завести авто, але ніяк. Відчув, як по нозі текла кров, взявся за ногу і втратив свідомість. Десь о четвертій (якраз світало) я отямився. Поруч стояв наряд міліції на «Ниві». Вони сказали мені «А той,кого ти бив – помер»…
Після ДТП Олександра Луценка «швидка» забрала до районної лікарні, але там не змогли впоратися зі складним перелолом і направили до обласної лікарні. Операція в Кіровограді тривала близько чотирьох годин. Того ж вечора до Олександра прийшли кіровоградські поліцейські.
– Валерій заступився за мене . – стверджує Олександр Володимирович. – У мене неврит променевого нерву – практично не працює ліва рука.
(Продовження читайте згодом)
