Останні розкопки на Кіровоградщині проводились ще в 2013-му році. До сьогодні на обліку в області поставлено майже дві з половиною тисячі курганів і спеціалісти кажуть, що це лише сьома частина від справжньої їх кількості. Цього разу експедиція вирушила до Новгородківського району. Восени минулого року, на одному з полів, під час оранки, тракторист плугом вирив із землі людські рештки. Спецалісти встановили, що на цьому місці курган і він в аварійному стані.
Глибина залягання першого поховання була всього на десяти сантиметрах від поверхні. Фермери навіть не здогадувались, що під їхніми врожаями тисячолітні поховання. У кургані археологи знайшли чотири захоронення – два дитячі і два дорослі. Вік найстаршого скелета складає близько 4 тисяч років.
[widgetkit id=1335]
Найстарше поховання належить до кінця третього, початку другого тисячоліття до нової ери – тобто епоха енеоліту. Вони були пастухами і мали достатньо розшароване суспільство. Цей період дописемний і, відповідно, жодних рукописів, які б засвідчували якісь історичні події – просто немає.
Три наступні людини вже дозахоронювались до цього кургану. Вони молодші на пів тисячоліття і відносяться до зрубної або саботинівської культури. На дні могили є вуглинки, які свідчать про обряд спалення.
– Це населення належало до іракомовних, але існує така гіпотеза, що вони брали участь в походах на Балкани і навіть на територію близького сходу. Зокрема, вони могли долучитись до руйнування Хетської держави і потім потрапити до Палестини під іменем «Народів моря», або які пізніше стали відомі як «філістимляни» – зазначив археолог Микола Тупчієнко
За однією з гіпотез, саме ці люди були творцями колеса. Завдяки винаходу, вони мали вози, і здійснювались величезні міграції на тисячі кілометрів. Крім того, вони вже легко обробляли мідь і прикрашали тіло намистом. Про це свідчать знайдені в кургані бурштинові намистинки та глечик.
Перед вилученням останків із землі спеціалісти, за допомогою електронного тахеометра та надточного джипіес-приймача, фіксують точні координати поховання і їх об’ємну модель. Потім ці дані можна буде нанести на гугл мапу.
Після фіксації всіх необхідних даних рештки поховання археологи обережно вилучають із землі. Кожну кістку чи предмет нумерують і фасують. Нажаль, дане поховання збереглось у дуже поганому стані, основний кістяк розсипається, тому подальше антропологічне вивчення буде майже не можливим.
по завершенню експедиції знайдений глечик і бурштинове намисто будуть передані до обласного краєзнавчого музею. Людські ж рештки досліджуватимуть антропологи інститут археології національної академії наук України.
