У Кропивницькому вiдбулася траурна церемонiя прощання iз захисниками України — солдатами Сергiєм Мєльнiковим, Сергiєм Логвiненком та Юрiєм Дощенком.
Про це повiдомляє мiська рада, iнформує Златопiль.
Сергiй Мєльнiков народився 21 липня 1984 року у Кропивницькому. Навчався у лiцеї «Науковий». Пiсля закiнчення навчального закладу працював на будiвельних майданчиках мiста та областi, згодом здобув фах зварювальника та працював на заводi «Астра».
У груднi 2024 року став до лав Збройних Сил України. Пiсля проходження вiйськової пiдготовки служив навiдником штурмового батальйону. Вiрний вiйськовiй присязi, мужньо i самовiддано виконував бойовi завдання iз захисту незалежностi, суверенiтету та територiальної цiлiсностi України. За мужнiсть i вiдвагу був нагороджений вiдзнакою «За мужнiсть» та отримав статус учасника бойових дiй.
Солдат Сергiй Мєльнiков загинув смертю хоробрих 08 квiтня 2025 року в районi населеного пункту Гоголiвка Суджанського району Курської областi. Йому було 40 рокiв.
Сергiй Логвiненко народився 13 червня 1990 року у Кропивницькому. Навчався в гiмназiї «Ерудит», потiм здобув професiю токаря у Кiровоградському вищому професiйному училищi №4. Працював на заводi «Гiдросила», де зарекомендував себе сумлiнним, вiдповiдальним i професiйним працiвником, який користувався заслуженою повагою серед колег.
У 2025 роцi доєднався до Збройних Сил України. Служив кулеметником штурмового вiддiлення. Вiрний присязi, вiн iз честю виконував свiй обов’язок перед державою, захищаючи свободу, незалежнiсть i майбутнє України.
2 червня 2026 року серце солдата Сергiя Логвiненка зупинилося пiд час проходження лiкування, пов’язаного iз захистом Батькiвщини. Йому було лише 36 рокiв.
Юрiй Дощенко народився 08 лютого 1986 року у Кропивницькому. Iз дитинства захоплювався спортом, займався футболом i тенiсом. Освiту здобув у вiйськовому лiцеї «Сокiл», де сформувалися його дисциплiнованiсть, вiдповiдальнiсть i почуття обов’язку.
Пiсля навчання працював у будiвельнiй сферi. Його знали як працьовитого, надiйного чоловiка, який не боявся труднощiв i завжди вiдповiдально ставився до будь-якої справи.
На початку повномасштабного вторгнення росiйської федерацiї в Україну Юрiй Дощенко без вагань став на захист рiдної землi та приєднався до лав Збройних Сил України. Пiсля вiйськової пiдготовки служив кулеметником штурмового вiддiлення. Вiн мужньо виконував бойовi завдання, захищаючи незалежнiсть, суверенiтет i територiальну цiлiснiсть держави, здобувши повагу побратимiв своєю вiдвагою, стiйкiстю та незламнiстю.
Iз жовтня 2024 року Юрiй Дощенко вважався безвiсти зниклим. Для рiдних цей час став важким випробуванням, сповненим болю, тривоги та надiї. Довгоочiкувана вiдповiдь виявилася трагiчною — збiг ДНК пiдтвердив загибель воїна в районi населеного пункту Новоiванiвка Курської областi. Йому було 38 рокiв.
Пiд час церемонiї кропивничани вшанували пам’ять полеглих захисникiв хвилиною мовчання та спiльною молитвою.
Рiдним загиблих воїнiв були переданi Державнi Прапори України як символ честi, мужностi та жертовного служiння Батькiвщинi.
