23 квітня 2019, вівторок

Вітчизні віддати не вигризки душ, а всю повноцінність життя або смерті (ФОТО)

     27 – 29 березня на Кіровоградщині  стартує  48 обласний зліт молодих вчителів. 

 Як повідомили в обкомі профспілки працівників освіти і науки України, зазначений триденний традиційний захід, започаткований Василем Сухомлинським, присвячується 80-річчю утворення  Кіровоградської області та 100 – річчю нашого земляка Івана Гуровича Ткаченка – видатного українського педагога-експериментатора другої половини ХХ століття, Героя Соціалістичної Праці, заслуженого учителя України, колишнього директора Богданівської  СШ №1 Знам’янського району, науковця.

     Анонс замість передмови

Цьогорічний звіт  стане завершальним акордом проведених напередодні в закладах та установах освіти тижнів молодих вчителів, а його унікальність  полягає у тому, що подібні заходи не проводяться наразі в жодному регіоні України.

Зліт стане чудовою нагодою для спілкування між собою представників різних поколінь,творчого обміну своїми першими  трудовими здобутками, духовного збагачення від побаченого та почутого.

Понад півсотні  ще вчорашніх випускників педагогічних вишів, які вже встигли за цей навчальний рік адаптуватися в педагогічних колективах закладів освіти, візьмуть участь у пленарній частині заходу в приміщенні обласного українського музично-драматичного театру імені М.Л.Кропивницького, де відбудеться зустріч з представниками влади, профспілкових організацій, керівниками закладів та установ освіти області. На його сцені ветерани педагогічної праці передаватимуть своїм молодим колегам   естафету передового педагогічного досвіду, а останні прийматимуть Звернення учасників зльоту до владних структур усіх рівнів.

 Крім того, вони братимуть участь у майстер-класах, конкурсах, у тому числі на кращу стінну газету, професійного і творчого спрямування «Містер освітянин» і «Міс освітянка», цікавих екскурсіях до музейної кімнати з історії освіти Кіровоградщини КЗ «ОІППО імені Василя Сухомлинського», міської гімназії імені Тараса Шевченка – Центру позашкільної освіти, НВК «Павлиська ЗОШ – ліцей імені В.О.Сухомлинського.А ще молоді освітяни відвідають з квітами Памяті Богданівську ЗОШ І-ІІІ ступенів імені І.Г.Ткаченка» Знам’янського району, де ознайомляться з історією закладу та його сьогоденням, візьмуть участь в урочистому нагородженні обласною профспілковою премією імені І.Г.Ткаченка, кращих активістів громадської роботи, ім’я якого носить відома в Україні школа, а також в інших цікавих і незабутніх заходах, про організацію та проведення яких потурбувалися працівники обкому профспілки працівників освіти і науки України на чолі з виконувачем обов’язки голови Сергієм Петровим.

«Найвища мудрість бути добрим».

У цій думці автор цих рядків ствердився під час давнього знайомства з Іваном Гуровичем Ткаченком, з яким пощастило кілька років працювати за сумісництвом на кафедрі педагогіки Кіровоградського педінституту імені О.С.Пушкіна. З ним було цікаво спілкуватися, набиратися досвіду роботи зі студентами. Часто згадував у розмовах час роботи директором сільської Богданівської середньої школи, яку очолював до 1979 року протягом 35 років подвижницького життя. Від нього дізнався, що першу нагороду – значок «Відмінник народної освіти» отримав з рук відомого поета-академіка Павла Тичини, який у повоєнний період очолював міністерство освіти України. А ще мій старший колега  і порадник дуже любив дітей і школу, вкладаючи у працю всю душу, аби, за висловом Василя Сухомлинського «освітлювати повсякденні явища навчально-виховного процесу світлом педагогічної теорії». Він був його однодумцем і талановитим послідовником, розробив наукові основи управління школою, творчого застосування методів навчання в практичній діяльності вчителів, моделі організації розумового, морального, трудового, естетичного та фізичного виховання, визначив шляхи розв’язання проблем сільської школи, відкрив горизонти її розвитку. 

Одним із перших в області І.Г. Ткаченко ініціював створення учнівських навчально-виробних бригад старшокласників, перетворив Богданівську школу в науково-педагогічну лабораторію трудового навчання, виховання і професійної орієнтації України. Невтомно працював над вихованням кадрів керівників шкіл, очолюючи школу творчо працюючих педагогів.

На базі школи функціонувала науково-педагогічна лабораторія трудового навчання, виховання і професійної орієнтації України, відбувалася апробація освітніх програм, проводилася науково-дослідна робота Академією педагогічних наук СРСР, Науково-дослідним інститутом педагогіки України. 

Як керівник школи директорів і талановитий педагог завжди наголошував на необхідності створення гідних умов для постійного професійного росту, самоосвіти та саморозвитку педагогів, відрізнявся енциклопедичними знаннями, володінням слова, життєвою мудрістю, прагненням постійно збагачувати знання, глибоко проникати в сутність проблем психолого -педагогічної науки, уміло вивчати передовий досвід учителів.

Іван Гурович Ткаченко був учасником численних обласних, республіканських, всесоюзних, міжнародних науково-практичних конференцій, зльотів молодих спеціалістів Кіровоградщини.

Він розробив Кодекс правил педагогіки, яким й сьогодні керується педагогічна спільнота нашого степового краю. Особливу увагу звертає Іван Гурович на дотримання в роботі педагога принципів ерудиції, емоційності, естетиці, компетентності, конкретності, діловитості, які мають бути притаманними всім аспектам діяльності учителя сучасної школи, а також його науковій ерудиції, методичній майстерності і моральності, Завжди у своїх виступах та розмовах про школу підкреслював думку: праця учителя тим цінна і прекрасна, що вона формує саму людину, а він неначе передає естафету з сучасного у майбутнє. І це робить його працю такою захоплюючою й справді творчою.

«Нам не можна про це забувати.

Він великим Учителем був»».

    Плекаю надію на те, що спогади про Івана Гуровича Ткаченка, ювілейній даті в його житті присвячується цьогорічний обласний зліт молодих педагогів, будуть цікавими не лише для них, а й дослідникам педагогічної думки нашого степового краю. І не тільки…

Тетяна Валько – директор Знам’янського дитячого будинку – інтернату ІІІ-ІУ ступенів, заслужений працівник соціальної сфери України, кавалер ордена княгині Ольги ІІ ступеня

 – Як відомо, діти визнають вчителів високої душі і доброго серця. Переважно ці великодушні люди є добрими людьми, демократичного спрямування. Вони ніколи не підвищують голос, завжди з повагою ставляться до інших. Таким був для нас, учнів, Іван Гурович, на якого ще в дитячі роки хотіла бути схожою. Мабуть, тому й обрала професію до душі, отримавши дві вищі освіти: педагогічну і дефектологічну. Завжди згадую його з вдячністю та повагою. Він дійсно залишив по собі слід на землі і був пошанований за життя,виховав цілу плеяду  талановитих творців педагогічної думки на Кіровоградщині.

 Таісія Рябова – дочка І.Г.Ткаченка, вихователь Знамянського дитячого будинку – інтернату ІІІ-ІУ ступенів

  – Мій батько був не тільки науковцем, директором – експериментатором, державним діячем, а й людиною з великою душею. Завжди гордився своєю дружиною і двома дочками, які утворили вчительську династію. Він любив дітей і свою родину до останньої хвилини життя. Наш тато був людиною енциклопедичних  знань. Педагогіку і психологію знав досконало. Бути з ним поряд було цікаво і радісно. Усім своїм єством тато випромінював оптимізм, вселяв упевненість і завжди підкреслював людську гідність. У нього вчилася умінню спілкуватися з людьми, з повагою ставитися до співрозмовника. Відзначу, що батько був щасливий у колі своєї сім’ї. Його очі завжди сяяли радістю і щастям, коли ми були поруч з ним. Він був не лише прекрасним лектором, а й чудовим оповідачем. Ми залюбки слухали батьківські розповіді про дитячі та студентські роки, директорство в Богданівській школі, якій присвоєно його ім’я, про вчителів, яких він дуже поважав, а досвідчених колег називав не інакше як золотим фондом колективу. Найцікавішими, на мою думку, були його розповіді про рідних нам людей.

  Золотим ключиком, яким батько відкривав серця учнів, була повага до людини. Погортайте його книгу «Богданівська ЗШ № 2» зі сторінок якої не про себе розповідає, а про заклад освіти, як центр наукової педагогічної думки, творчої лабораторії, до якої їхали педагоги, директори, науковці за вивченням досвіду сільської школи Ткаченка з трудової підготовки та виробничого навчання і виховання. Він завжди повторював тезу: потрібно невтомно працювати задля того, щоб щедрий засів дав добрі сходи, щоб школярі вступали в життя освіченими, мали добре серце. Бо коли людина прагне творити добро. Тоді вона зможе реалізувати ідею пам’яті людської мовою серця. Він не раз говорив, що треба вміти вчасно сказати людині добре слово, бо немає в світі нічого простішого і дорожчого за це. І сам не скупився людям на підтримку і похвалу.

 Антоніна Постельняк – ветеран педагогічної праці

  – Про ювіляра та досягнення богданівців вперше почула, ще працюючи заступником директора Новгородківської школи №2, а вже у 1970 році познайомилася з ним ближче вже як методист, а пізніше – завідувач кабінету школознавства. Протягом тривалого часу співпрацювали разом в питаннях підвищення кваліфікації  керівників шкіл Кіровоградщини. Іван Гурович був палким пропагандистом педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського і радив директорам частіше звертатися до неї як до невичерпного джерела педагогічної мудрості. А ще став по суті засновником сухомлиністики на теренах області. Близько 30 наукових статей цього справжнього народного вчителя  присвячені аналізу педагогічної  спадщини  В.О.Сухомлинського. На базі Богданівської школи у 1971 році було створено обласну школу передового педагогічного досвіду директорів опорних шкіл у складі 35 кращих працівників шкіл, об’єднаних прагненням піднести якість освітнього процесу на основі впроваджень досягнень науки, творчого використання управлінської діяльності його директора. Головним в роботі школи Іван Гурович вважав живе й безпосереднє спостереження педагогічних явищ, їх аналіз, обмін думками, творчі дискусії, оволодіння практичними управлінськими вміннями.

 У його творчій лабораторії переважали демократичні методи управління: прохання порада, рекомендація Крім того, на базі школи була створена експериментальна  лабораторія  Українського науково-дослідного інституту педагогіки з проблем трудового виховання і профорієнтації учнів сільської школи. Не випадково всі, хто спілкувався з ним, завжди мали змогу переконатися в енциклопедичності його знань з психології, дидактики виховання, історії педагогіки, школознавства, філософії, літератури і мистецтва. Створена ним педагогічна система і сьогодні привертає увагу освітян, б о зігріта його любов’ю і добротою, спрямована у майбутнє.

Надія Калініченко Заслужений учитель України, доктор педагогічних наук, професор Центральноукраїнського державного педагогічного університету Володимира Винниченка

– Особиста і щира дружба об’єднувала нас більше 20 років. Іван Гурович завжди охоче приїздив у Комишувате, де я працювала директором. Захоплювався школою і прилеглою територією, спорткомплексом, школою мистецтв і народних ремесел, екологічним центром, комплексом з трудового та виробничого навчання. Завжди був енергійним, цілеспрямованим, уважним і привітним з колегами. Запорукою успішної діяльності були його наукові основи управління школою. Серед провідних принципів успішної науково-педагогічної діяльності І.Г. Ткаченка можна виокремити плановість, перспективність, конкретність і діловитість, які в практиці школи реалізовувалися творчо, комплексно, підсилювали духовний потенціал колективу. Досвідчених педагогів називав золотим шкільним фондом. Кожний вчитель Богданівської першої мав свою родзинку: уміле використання краєзнавчого  матеріалу на уроці, демонстраційний фізичний  експеримент, диференційоване навчання в межах одного класу, емоційність навчання, духовність і культуру. Він розробив багатоаспектну програму самоосвіти. Його діяльність була спрямована на звеличення людини, на виявлення в ній    творчого начала, створення умов  для розвитку її здібностей, плекання учителя-дослідника. Такою світлою людиною він залишатиметься завжди у спогадах тих , хто знав Івана Гуровича та мав за щастя спілкуватися з ним у різні часи його невтомної педагогічної діяльності.

                                                              

                                                              Анатолій Саржевський,

                                                               фото автора та з  архіву

                                                                вчительки Вікторії

                                                               Шевченко –  онуки І.Г. Ткаченка 

 

Вітчизні віддати не вигризки душ, а всю повноцінність життя або смерті (ФОТО)
4 голос[ів]

Коментарі

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований