Зараз кожен житель нашої області так чи інакше залучився до роботи з переселенцями з областей де тривають військові дії чи ворожа окупація. З 24 лютого Кіровоградщина зустріла понад 150 тисяч людей, які вимушено покинули домівки, близько 70 тисяч залишилися тут жити.
А пам’ятаєте, на початку повномасштабної війни це було для нас чимось незрозумілим для сприйняття, і що робити з такими людьми ніхто не знав, адже ми всі було шоковані ситуацією і не мали потрібного досвіду. Особливо тяжко прийшлося дітям, в яких війна забрала дім, безпеку і спокій.
Однією з перших, хто взяв на себе сміливість працювати з дітками-переселенцями у Кропивницькому, стала керівник гуртка “Ігротехніка” ЦД БХТТ, викладачка акторської майстерності та сценічної мови Ольга Ярова.
Кореспондент сайту Златопіль розпитала про особливості роботи з дітьми в перші дні війни, та як заняття акторською майстерністю повертають до нормального життя.
Кореспондент: Ви можна сказати проводили свої заняття з дітьми – переселенцями на початку повномасштабного вторгнення. Не страшно було?
Ольга: Перша зустріч з дітками-переселенцями відбулася 16 березня, в Центральноукраїнському державному будинку художньої та технічної творчості. Було страшно, але й було розуміння того, що діти мають все одно лишатися дітьми і в них має бути дитинство, незважаючи на цю страшну ситуацію в країні і на ще більш страшну ситуацію, яка трапилася з ними і їхніми родинами.
Кор: Як на це зважилися?
Ольга: Ця думка визрівала поступово: спочатку ми з сином плели маскувальні сітки, як і всі тоді, а потім прийшло усвідомлення того, що це вже ж є кому робити, а людей які можуть працювати з дітьми не так і багато. Так і зважилися.
Кор: Як набирали дітей на перше заняття?
Ольга: На базі нашого будинку творчості діє гуманітарний центр, що надає допомогу людям, які приїздять у Кропивницький, запрошували там. У соцмережі було оголошення, що буде набиратися група з діток-переселенців для спілкування й ігор, а після перших занять вийшло так, що вони в нас залишилися і стали постійними відвідувачами. Багато з них вже повернулися додому, а є й такі, які відвідують заняття вже три місяці “без прогулів”.
Кор: Перше заняття відрізнялося від тих, які ви зазвичай проводили з кропивницькими дітлахами?
Ольга: Багато дітей були налякані, були такі, які тримали батьків за руки, сиділи біля них і не хотіли йти взагалі на контакт. Але після того, як ми з ними поспілкувалися, пострибали, погралися вони трішки розслабитись. Головною метою тоді було дати їм зрозуміти, що тут безпечно. Наразі діти спокійно лишаються з нами погратися, а батьки можуть відійти на деякий час і вирішити особисті питання.
Кор: Чи підбирали якийсь особливий комплекс вправ?
Ольга: Не підбирала, бо акторська майстерність може працювати в будь-якій ситуації, з будь-якою проблемою, головне зачепити. Ми використовували вправи на зняття затисків з тіла, на виплеск емоцій, на увагу, адже акторська майстерність – це універсальна річ для людей будь-якого віку у будь-якій життєвій ситуації. Кожна наша зустріч починається з набору правил, які ми проговорюємо. Ці правила за кілька занять в них “прошиваються” і перше – це повага один до одного і безпека для себе і для оточуючих.
Кор: З яких областей спочатку були дітки і якого віку?
Ольга: Донецька, Чернігівська, Київська, пізніше – Херсонська і Миколаївська. У нас діти від 3 до 13 років.
Кор: Діти діляться своїми історіями, тим що вони пережили?
Ольга: В мене таке відчуття, що коли вони потрапляють після пережитого жаху в спокійне місце, в них це закривається всередині. Вони не діляться пережитим, єдине, що бояться гучних звуків. Коли лопаються кульки наприклад. Тому ми намагаємося запобігати таким ситуаціям.
Кор: Між собою вони комунікують нормально?
Ольга: У кожної дитини свій рівень комунікації. Вони різні не лише за характером, поведінкою, а й за рівнем набутого стресу. Завдяки тим правилам та вправам, які в нас є, ми вдосконалюємо навички спілкування і пришвидшуємо адаптацію.
Кор: Скільки дітей в середньому на занятті?
Ольга: 25-27
Кор: І ви одна з ними займаєтеся?
Ольга: Приходять мої волонтери – студенти гуртка. Їм 17-20 років і дітям з ними цікаво, адже вони енергійні і активні, а тому заняття проходять весело. Допомагають і колеги, адже є такі дітки, яким увага потрібна тут і зараз, їм необхідно виговоритися і вони розповідають буває без зупину. Тому їх треба слухати, а інших дітей без уваги не залишиш, тож без помічників не обійтися.
Кор: А помітна динаміка по тим діткам, які з вами з 16 березня?
Ольга: Звісно, вони всі змінюються. В них менше тривожності, напруги і більше спокою та врівноваженості.
Кор: Тобто можна сказати, що акторська майстерність – це терапія?
Ольга: Для людини будь-якого віку та рівня комунікації акторська майстерність є певною терапією. Одні релаксують, інші – вдосконалюють себе, як особистість, або стають більш впевненими.
Кор: А можете поділитися вправою, яка швидко може допомогти батькам самостійно зняти з дитини тривожність. Наприклад після травматичної ситуації?
Ольга: Тривожні психоемоційні симптоми краще знімати з психологом. Але наші негативні емоції проявляються в тілесних затисках. І щоб розслабити тіло, потрібно його спочатку сильно напружити з кінчиків пальців на ногах і до маківки. Слід уявити себе зморщеним яблучком, потриматися секунд 5-10, а потім повністю розслабити все тіло. Можна лягти вдома з дитиною на килим і запропонувати їй уявити себе спочатку камінчиком, а потім солодкою ватою або хмаринкою. Слід попрацювати, щоб дитина, особливо маленька, відчула різницю між напруженим станом і розслабленим.
І дорослим увечері, особливо після перегляду всіляких новин, раджу спробувати зняти напругу у такий спосіб.
У пані Ольги ще є купа секретиків, які творчо розвивають та в деякій мірі лікують від пережитих травм. За консультацією можете звертатися за номером: 0667929220.
