Кропивницька стюардеса Наталка Довгаль, працювала на останньому цивільному рейсі, який приземлився в Україні ранком 24-го лютого 2022 року. Через 5 хвилин після приземлення їхнього літака, небо над Україною закрили.
Про особливості роботи бортпровідниці, як повномасштабна війна змінила життя дівчини та її коханого та про свою нову діяльність, Наталя розповідала кореспондентці сайту Златопіль.
Як вирішила стати бортпровідницю? Мріяла про це?
Наталя: Зовсім не мріяла. Я навчалася в нашій Льотній академії, за професією «Диспетчер управління повітряним рухом». Після закінчення пішла працювати не за фахом. Але почала зустрічатися з своїм коханим Ігорем, а він за професією інженер. Тож спочатку він знайшов роботу за фахом в Києві, а потім запропонував спробувати й мені. Я дуже довго вагалася і нарешті зважилася. Так я почала літати.
Які вимоги були коли влаштовувалася в компанію?
Наталя: Я працювала в двох авіакомпаніях. В обох мене брали за суворою співбесідою, де головною вимогою була стресостійкість. Але в другій компанії було вже простіше, завдяки досвіду, який набула за півроку.
Скільки загалом пропрацювала?
Наталя: У березні 2022 – го мало бути рівно 4 роки.
В які країни були рейси?
Наталя: В Турцію і Єгипет ми літали як додому, бо це були найпопулярніші напрямки серед українців. Тайланд, Домінікана – найпопулярніші напрямки заможніх українців. Також літала в Грузію, Молдову, Арабські Емірати.
Була можливість погуляти, подивитися країну?
Наталя: На початку кар’єри ми завжди знаходили таку можливість. Найкоротше відрядження було 19 годин, плюс 24 години в польоті (по 12 туди й назад), але все одно намагалися подивитися на океан, покупатися. Однак після року польотів, я вже йшла просто відпочивати у номер, бо це фізично важко.
Пасажири відрізнилися своєю поведінкою, залежно від рівня доходу?
Наталя: Загалом ні. Всі пасажири хочуть щоб їх «кружляли», приділяли багато уваги.
Бувало що нерви мотали?
Наталя: Кожен рейс. Найпопулярніше серед тих, хто літав вперше: «Ми купили «олінклюзів» і все має бути наше», починаючи з дютіфрі. Але до кінця рейсу вони розуміли, що такий сервіс починається із заселення в готель, а не з літака.
Мені дуже подобалася турбулентність, бо це була можливість відпочити)) Адже пасажири і ми мали бути пристебнуті й не вставати.
Найбільше клієнтів було з України?
Наталя: 99% пасажирів. Англійська мова в польотах не практикувалася. Лише у відрядженнях і з наземним персоналом в інших країнах.
Що було з приємного?
Наталя: В мене був чудовий колектив. Є такі люди, з якими й зараз спілкуємося. Також нам пощастило з керівницею нашої служби: вона була сувора, але справедлива і завжди нас відстоювала перед іншими.
Страшно було літати?
Наталя: Була найстрашніша ситуація, коли одному з пасажирів стало дуже зле. Як виявилося в нього був серцевий напад і не перший. Він летів один транзитом, тому підтримки в нього не було. Його забрала швидка, і про його долю мені досі невідомо. Я все ще пам’ятаю його обличчя і сподіваюся, що з ним все гаразд…
Були аварійні ситуації?
Наталя: Найаварійніша була, коли не герметизувалася кабіна. Насправді, це не небезпечна ситуація, тому що їй можна запобігти. Ми дізналися про це майже одразу після зльоту. Пілоти подали нам сигнал про те, що нам треба повернутись на аеродром, проте нам потрібно було випрацювати пальне, адже з повними баками приземлятися небезпечно. Тож ми годину кружляли. Це було 11 січня, через 3 дні після авіакатастрофи в Ірані.
Де тебе застала повномасштабна війна?
Наталя: Всі чекали початку війни 16 лютого. В мене стояло на цей день відрядження в Домінікану – рейс з 16 до 24 лютого. Я не хотіла летіти, бо боялася, що розпочнеться війна, а мене не буде поруч з близькими. Але виходу не було і ми полетіли. Я моніторила новини впродовж всього відрядження. За три доби до початку війни всі факти вказували на її неминучий початок, проте мій мозок все ще заперечував це. Назад ми вилетіли 23 лютого, посадка мала бути близько 4-ї ранку 24 лютого. Обстановка була максимально напруженою, але це був найспокійніший рейс в моєму житті: – пасажири нічого не вимагали й не вередували. Ми приземлилися о 3:55 ранку. О 4.00 повністю закрили повітряний простір України. Для мене досі моє приземлення в аеропорту призначення є чудом. І оскільки ми все ще не мали доступу до інтернету, швидко закінчили свої стандартні процедури і вийшли з терміналу. Тоді і почались розмови що щось відбувається.
Ви вже чули вибухи?
Наталя: Близько 5-ї ранку я була під своїм будинком і почула перші вибухи. Чомусь я вирішила, що зірвався трансформатор (мій мозок до останнього заперечував війну). Але все одно я більше переживала за те, щоб ці звуки не розбудили мого коханого, адже в нього було ще трохи часу поспати перед роботою. Вже коли він остаточно прокинувся, ми разом адекватно оцінили ситуацію, зрозуміли що почалася повномасштабна війна, і вирішили повертатись у Кропивницький.
Як вирішила стати майстром манікюра?
Наталя: Після переїзду в Кропивницький місяць сиділа вдома без роботи. Випадково натрапила на оголошення, що в перукарню, де я обслуговуюся, потрібен перукар. Я у школі закінчувала курси і трохи маю навички. Мене взяли навіть без співбесіди, але дуже швидко я зрозуміла, що це не моє. А нігті – це моє хобі багато років, я самоучка, знала багато технік і опановувала щось нове. Я закінчила курси, а Ігор допоміг мені відкрити власний кабінет.
А твій чоловік де влаштувався після роботи з літаками?
Наталя: Він сказав що має йти захищати Україну і поки я була на роботі, пішов до військомату. Звичайно я була проти, проте я завжди приймаю і поважаю його рішення
Ці всі випробування вплинули на ваші стосунки?
Наталя: Ми всі ці роки працювали, дуже важко та старанно йшли до наших цілей, планували майбутнє, але війна все перекрила. В нас велике кохання було на початку і триває досі, тому всі труднощі ми переживаємо разом. Ми розуміємо що в житті все просто не дається.
Тож бортпровідниця Наталка знайшла себе в бьюті-сфері та наразі створює красу та дарує гарний настрій кропивничанам. Бажаємо їй успіхів та натхнення в новій справі, а її чоловіку якомога швидше повернутися додому з перемогою.
І на майбутнє багато мирних польотів!
Спілкувалася Альона Шендеровська
