Трагічні повідомлення знову надійшли до громад Кіровоградщини.
Стало відомо про загибель мужніх захисників, інформує Златопіль.
Через три довгих роки після загибелі тіло загиблого Героя з Петрівської громади – Ужви Олега Олександровича знайде спочинок у рідній землі, на цвинтарі села Володимирівка.
Олег народився 2 липня 1993 року у м. Кривому Розі. У 1997 році родина переїхала на постійне місце проживання до с. Володимирівка. Тут Олег відвідував дитячий садок, тут навчався у загальноосвітній школі. Після отримання атестату продовжив навчання у Криворізькому будівельному ліцеї, де здобув спеціальність газо-електрозварювальника. Під час навчання зустрів кохану дівчину Інну, з якою по закінченню навчання у 2012 році побралися.
Молоде подружжя виховувало трьох діток: Павлика, Іванка та Полінку.
Свою трудову діяльність Олег Олександрович розпочав у 2011 році у ТОВ «Терни-Сервісмонтаж». Потім продовжив працювати у ТОВ: «Агрофірма «П’ятихатська», «Ізі Кредит», «Укррембуд-К», «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» державного підприємства «Придніпровська залізниця», регіональна філія «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
У 2016 році Ужва Олег Олександрович повернувся до лав ЗСУ по контракту.
По закінченню контракту молодий чоловік повернувся до родини та пішов працювати у ТОВ «Кларікс-КР 23». Але вже 20 вересня 2021 року знову підписав контракт і повернувся до своїх побратимів у зону АТО на посаду стрільця– помічника гранатометника.
8 лютого 2022 року Олег Олександрович приїхав додому у відпустку, яка співпала з днем народження донечки. Тоді він ще не знав, що ця зустріч із рідними буде останньою. 11 лютого 2022 року, по першому телефонному дзвінку командира військової частини, Олег повернувся до служби, боронив рідну землю від російського агресора.
3 вересня 2022 року він востаннє розмовляв із рідними і просив їх не хвилюватися, якщо не буде дзвінка, пояснюючи тим, що іде на бойове завдання і не буде зв’язку. А вже 05 вересня рідних сповістили, що військовослужбовець Ужва Олег Олександрович зник безвісти при штурмових діях в районі с. Піски Донецької області.
А далі для рідних були три довгих років невідомості, очікувань, пошуків… І ось, нарешті, у вересні 2025 року за результатами тесту ДНК було встановлено, що солдат в/ч А3137 Ужва Олег Олександрович загинув 5 вересня 2022 року при виконанні бойового завдання, захищаючи незалежність та суверенітет рідної України.
Олег був сміливим воїном. Ризикуючи власним життям, неодноразово рятував своїх побратимів.
Мав відзнаки та нагороди: Почесну грамоту командира військової частини, Подяку батькам та дружині, медаль «За оборону шахти «Бутівка».
У мирному житті наш герой-захисник мав широке коло захоплень: техніка, малювання, тату, риболовля, будівельні роботи. Він був старшим сином у багатодітній родині, помічником та підтримкою для батьків, прикладом для своїх молодших братів, один з яких, Дмитро, також зник безвісти у 2023 році, виконуючи свій військовий обов’язок, і доля його до сьогодні невідома.
Люблячий син, чоловік, батько, брат Олег Олександрович Ужва навіки залишиться у серцях та пам’яті дорогих йому людей втіленням героїзму, відваги та відданості своїй родині, своїй землі, своїй незламній Україні.
Олександрівська громада повідомила, що 14 листопада 2025 року обірвалося життя захисника України, сержанта Голинського Олега Миколайовича, 1979 року народження.
Олег Миколайович народився в селі Розумівка. Навчався в Розумівській загальноосвітній школі. Працював у місцевому сільськогосподарському підприємстві, в Кримківському лісництві. Потім проживав у місті Новоукраїнка.
Призваний на військову службу за мобілізацією, проходив службу гранатометником десантно-штурмового батальйону.
Стало відомо про тяжку втрату для Бобринецької громади і побратимів військовослужбовця Збройних сил України – Жукова Григорія Анатолійовича.
Захищаючи цілісність і незалежність України та свободу українського народу, Григорій Анатолійович загинув у бою 12 листопада 2025 року в Краматорському районі Донецької області.
Навчався у міській школі №4. Обдарований музичним хистом, закінчив Бобринецьку школу мистецтв по класу баяна.
Закінчив Бобринецький аграрний фаховий коледж (технікум) за спеціальністю «Агрономія».
Працював у колишньому КСП ім. ХХ з’їзду КПРС, у сільському господарстві.
У грудні 2024 року вступив до лав Збройних сил України.
Вільшанщина втратила двох захисників.
24 листопада 2025 року, Вільшанщина прощається із загиблим Героєм, уродженцем с. Калмазове Аркушею Геннадієм Станіславовичем.
18 листопада 2025 року на Харківщині під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну, її свободу та майбутнє, загинув громадянин України, військовослужбовець, патріот своєї держави Аркуша Геннадій Станіславович.
Призваний на військову службу 26 лютого 2022 року Первомайським РТЦК та СП. Проходив військову службу у складі однієї з військових частин Збройних Сил України.
Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Олексіївка Дніпропетровської області загинув солдат Кандауров Роман Олександрович
13 листопада 2025 року відданий Військовій присязі на вірність народу України, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, в районі населеного пункту Олексіївка Дніпропетровської області загинув солдат Кандауров Роман Олександрович.
Роман народився 01 серпня 1985 року в селі Синюха, колишнього Вільшанського району, Кіровоградської області. Проживав у селі Мала Вільшанка.
Призваний на військову службу по мобілізації 05 серпня 2025 року четвертим відділом Голованівського РТЦК та СП. Проходив військову службу у складі однієї із військових частин Збройних Сил України на посаді стрільця кулеметного взводу піхотного батальйону.
