Ця розповiдь про Героїв, яких ми не знаємо в обличчя, хоча неодноразово бачилися в маршрутках, супермаркетах та на вулицях. Адже до 24 лютого 2022 року вони були простими кропивничанами, як i ми з вами. Але о 5-й ранку три роки тому все змiнилося. Для кожного з нас цей ранок вкарбувався на все життя тяжкими спогадами: гул лiтакiв над Кропивницьким, шаленi черги в аптеках та на заправках, порожні прилавки супермаркетiв. Страх i розгубленiсть. I тiльки вiдеозвернення в Телеграм-каналi голови ОДА Марiї Чорної про ситуацiю в областi вносили хоч якусь яснiсть та трiшки заспокоювали людей.
Тодi ж, для посилення обороноздатності областi почали формувати бригади територiальної оборони.
Саме з перших днiв вiйни, у Кропивницькому почали створювати 9-й окремий стрiлецький батальйон – вiдiбране елiтне добровольче українське вiйськове формування пiдпорядковане Збройним Силам України.
Про те як створювався батальйон, про його принципи, де воювали та чим визначнi воїни 9-го бату, кореспондентка сайту Златопiль поспiлкувалася з Пресофiцером Вiталiєм Юрiйовичем Петриком (позивний Леон).
Як i коли створювався 9-й батальйон? Хто тодi увiйшов в його склад?
Батальйон почав формуватися вiдразу пiсля повномасштабного вторгнення, з 24 лютого. Створював його пiдполковник Андрiй з позивним “Ятрань”. Вiн телефонував своїм побратимам, з якими воював ще з 2014 року i я був одним з них. Батальйон був добровольчим, тобто всi хлопцi та дiвчата, якi прийшли на початку були добровольцями.
Якi першi бої довелося прийняти? На яких напрямках?
Першi бої були в населеному пунктi Тошкiвка Луганської областi. Битви були досить запеклими, москалi переважали нас в артилерiї, техніці, кiлькостi вiйськових. Але мої побратими стояли мiцно й стiйко до останнього набою i вiдтягувалися на позицiї лише пiсля того, як вже неможливо було тримати оборону.
Можете розповiсти свої найемоцiйнiшi спогади перших боїв?
Стосовно емоцiйної складової – це кiлькiсть особового складу, технiки та арти ворога. Це те, як сильно вони перли, як важко було їх стримувати стримувати i нам це вдалося! Ворог хотiв захопити Донецьку й Луганську область буквально за лiченi днi. Але в них це не вийшло.
Також емоцiйним було те, що побратими стояли до кiнця. Хлопцi говорили: “за нашими спинами нашi родини, куди вiдступати? Москалiв додому впускати ми не бажаємо”. Оця вiдвага хлопцiв – найбiльш емоцiйне що бачив.
Слiд зазначити, що 9-й окремий стрiлецький батальйон брав участь в боях на Луганщинi, Донеччинi, Харкiвщинi, саме нашi воїни звiльняли восени 2022 Херсонщину. (Детальніше про звільнення Херсонщини, можна прочитати в нашому матеріалі за посиланням).
Ми брали участь у звiльненнi правого берега Херсонщини – штурмували кацапськi позицiї, вiдбивали та деокуповували територiї. Наш бат брав участь в боях за Харкiвщину – ми вiдбивали москальськi атаки. А зараз стоїмо на Вовчанському напрямку – тримаємо лiнiю оборони й не даємо ворогу просунутися далi.
Воїни батальйону це лише жителi областi чи в його складi є бійці з iнших областей?
Першочергово це були добровольцi – хлопцi та дiвчата з Кiровоградщини. Вже пiсля запеклих боїв, коли понесли першi втрати, почали приходити мобiлiзованi з усiх регiонiв країни. Але першочергово це Кiровоградська область.
Як вiдбувається пiдготовка новобранцiв?
У 2022 роцi пiдготовка була досить швидкою. Добре, що багато хлопцiв приходили вже з бойовим досвiдом i навчали побратимiв, в декого з хлопцiв була строкова служба i вони швиденько згадували. Були такi, якi зовсiм не служили, тому ми їх навчали, швидко дiлилися досвiдом i вступали в бої. Тодi не було на це часу. Пару разiв виїхали на полiгон, перевiрили зброю i на бойовi, бо потрiбно було зупиняти ворога. А наразi всi мобiлiзованi проходять базову вiйськову пiдготовку (БЗВП). Ранiше був мiсяць, зараз 45 дiб, потiм вони прибувають до нас, в нас вони проходять 2 тижнi адаптацiї, тому що ми пiхота i до пiхоти людей треба адаптувати. Пiсля двох тижнiв командир приймає рiшення чи людина буде заходити на позицiї чи її потрiбно готувати й далi.
Розкажiть про ваших бiйцiв, про якiсь героїчнi випадки, якi нагороди мають вашi воїни?
Ми- пiхота. В нас немає танкiв, броньових автомобiлiв, «бредлiв» та iншого. I хлопцi-пiхотинцi вони всi герої! Тому що вони в спеку, в снiг, в дощ, в морози знаходяться в окопах, в блiндажах на нулi. Пiхотинцi – це тi, хто тримає ворога i тримають лiнiю фронта. Тому що мiж нами та ворогом немає бiльше нiкого. Нагород у хлопцiв вистачає: це i вiдзнаки, i медалi, i ордена.
А героїчнi вчинки – це те, як витягували поранених побратимiв з поля бою, незважаючи на те, що самим можна було загинути, те, що хлопцi отримували калiцтва, контузiї й поранення, але з поля бою не йшли. Накладали турнiкети чи бинти i далi стояли та боронили територiю. А ще це те, що хлопцi заходять на позицiї i знають, що по ним буде прилiтати вiд банальних куль до мiн i градiв та кабiв. Але вони йдуть i тримають оборону.
Розкажіть про себе, ким ви працювали в цивiльному життi?
До повномасштабної вiйни я служив в патрульнiй полiцiї мiста Кропивницький. Я був старший лейтенант патрульної полiцiї. Нещодавно я звiльнився з лав полiцiї, тому що треба було мати один статус або я полiцейський або вiйськовослужбовець.
Я є вiйськовослужбовцем, який брав участь в АТО в 2014-15 роках, дев’ять рокiв прослужив в патрульнiй полiцiї, потiм добровiльно пiшов в пiхоту 9-го стрiлецького.
Яких принципiв дотримуються у вашому батальйонi?
У нас все досить легко: ми є побратими і один одному допомагаємо. Ми дiлимося один з одним проблемами та вирiшуємо їх. Якщо треба, допомагаємо фінансово, якщо комусь термiново треба додому з’їздити, то побратими завжди прикриють i вийдуть замiсть тебе на позицiї. Кожен несе свою службу. Якщо ти вже пiхотинець –ти знаходишся в окопах, блiндажах i тримаєш лiнiю оборони, якщо мiнометник, ти знаєш свою роботу. Якщо ти возиш БК, значить твоя задача привезти його вчасно, коли потребують хлопцi.
А ще один з принципiв, ми досить нетолеранттнi до тих, хто вживає алкогольні напої – для нас це табу. Адже алкоголь i вiйна – це речi якi неможна поєднувати. Дома роби що хочеш. А на службі будь тверезий, бо вiд тебе залежить виконання поставлених задач та життя.
Чим плануєте зайнятися пiсля закiнчення вiйни?
Чим планую займатися? Жити! Просто жити. Проводити час з батьками дружиною з сином. За минулий рiк я свою родину бачив 20 днiв. Стосовно роботи я про це й не задумувався. Є прислів’я «Була б шия, а ярмо знайдеться!».
Що хотiлося б сказати жителям Кiровоградщини вiд себе та вiд iменi побратимiв?
Вiд себе хочу сказати жителям Кіровоградщини, щоб вони знали що 9-й окремий стрiлецький батальйон – це батальйон Кiровоградської областi з мiста Кропивницький. Долучайтеся до батальйону, не бійтеся вступати до лав ЗСУ. Тому що лише разом ми переможемо i здолаємо цього ворога! I завдяки тому, що ми зараз разом, велика за розмiром i кiлькiстю людей росiя протягом трьох рокiв не може нас здолати!
Вiд iменi побратимiв хочу сказати, щоб люди не були байдужими, згадували про вiйськових Збройних сил України, про вiйськових 9-го окремого бату. Щоб долучалися, коли побратими закликають пiдтримати донатами i щоб справжнi чоловiки доєднувалися до нашої спiльної справи – боротьби за незалежнiсть, за нашi родини. І коли відбудеться деокупація нашої територiї щоб ми всi разом свiткували Перемогу. А вона буде! Ми вже перемогли – нас мали захопити за три днi, а ми тримаємося четвертий рiк всупереч всьому! Потрiбно боротися й не розслаблятися!
Від редакції хочемо привітати героїчних хлопців та дівчат батальйону. Адже 1 березня 9 -й окремий стрілецький батальйон відзначає три роки з дня свого офіційного створення.
Хай кожен з вас дочекається нашої перемоги! Дякуємо за вашу святу справу!
А читачів закликаємо не забувати донатити, підтримувати ЗСУ і в першу чергу наших земляків!
Більше про життя батальйону та хронологію подій дивіться на Ютуб-каналі Віталія Петрика: “Реальний коп“.
Спілкувалася Олена Шендеровська
Фото деокупованої Херсонщини з власного архіву сайту
