“Моя дитина ріже себе!”: кропивницька психологиня розповіла про селфхарм

“Моя дитина ріже себе! Що з цим робити”? З такими словами до редакції сайту Златопіль звернулася мама 15-річної доньки-підлітка.

Зважаючи на те, що ми систематично висвітлюємо проблемні питання у інтерв’ю з психологами, то звісно не можна було залишитися осторонь цього прохання про допомогу.

Як виявилося, свідоме нанесення собі болю, яке отримало назву селфхарм, досить розповсюджене явище. Особливо серед підлітків. Це фізична форма аутоагресивної поведінки, за якої людина завдає сама собі шкоди, без цілі вчинити самогубство.

Коли підлтки відчувають смуток, тривогу або розгубленість, емоції можуть бути настільки сильними, що вони призводять до актів самоушкодження. Більшість дітей, які наносять собі травми, роблять це тому, що відчувають стрес, тривогу, душевні страждання.

За коментарем з цього питання ми звернулися до кропивницької психологині ПС “Інсайт” Інги Кузнєцової.

Чому діти починають завдавати собі болю?

Селфхарм – це розповсюджена проблема. Інодi пiдлiтки приходять до мене з іншим питанням, а потім виявляється, що він ще й наносить собі травми. Дiти рiжуть собi руки, рiдше ноги. Спочатку порiзи не дуже глибокi, а потiм стають все глибшими. Дiти це пояснюють тим, що таким чином вони блокують душевний бiль і їм так стає легше. Коли рiжеш тiло, виробляється речовина, яка знеболює, на кшталт морфiю.

Але ж все одно боляче i кров іде, як діти цього не бояться?

Зараз навiть культура певна є. Спiльноти, якi демонструють цi порiзи. І багато пiдлiткiв починають це робити через “стадний” iнстинкт: “я спочатку бачила, що це робить подружка, а потiм я спробувала з цiкавостi”. І це стає хибною копінг-стратегією.

Копінг – психологічна стратегія та спосіб подолання людиною стресової ситуації (ред.)

Чому найчастіше це відбувається з підлітками?

Тому що в цьому віці дуже велика нейропластичнiсть мозку – дитина навчається тому, як краще впоратися зі стресом, болем, психологічними проблемами. I якщо мозок отримав пораду “йди рiж руки”, то пiдлiток використовує це як копiнг-стратегiю.

Потім вони це переростають?

Iнодi переростають, iнодi нi, часто замiнюють чимось iншим. Це може бути iнша самопошкоджуюча або деструктивна  поведiнка, принцип легкого позбавлення душевного страждання.

Взагалi душевний бiль – це невід’ємна частина людського iснування. Але ми маємо навчитися без анестезії витримувати короткотривалий біль. Як от: образила подруга, посварився з батьками, проблема в школi, нещасливе кохання. Якщо ж біль обумовлений депресiєю чи тривожними станами, то його потрiбно лiкувати.

То в підлітковому віці будується стратегія, як долати душевний біль на все подальше життя?

Так, кожна людина відчуває і долає стрес по-різному. Такі нездорові методи як селфарм, можуть переростати у вживання наркотичних речовин, зловживання алкоголем, куріння. Але можна навчити підлітка іншим механізмам подолання: фізичній активності, медитації, творчості, розмовами з тим, кому довіряєш.

Що робити батькам, якщо побачили в дитини ознаки такої поведінки?

Те, що дитина нехтує своїм тiлом, це тривожний дзвiночок. Обов’язково потрібно звернутися до психолога. Це окремий розлад і потрібно вивчати через що вiн вiдбувається. Якщо потрiбно пiдключати медикаменти, щоб не погiршувати якiсть життя пiдлiтка, то потрібна буде консультація психіатра.

А самi батьки що можуть зробити?.

Якщо в дитини душевний бiль, то в першу чергу потрiбно поговорити. Але навiть вiд уважних батькiв дитина може приховувати те, що в неї болить. Це особливiсть пiдлiткового вiку. Можна розповiсти підлітку, як ви справлялися в їхньому вiцi з душевним болем. Менi в свiй час допомогли слова дорослого товариша, який сказав, що сила людини в тому, щоб вона могла пережити свої негативнi почуття: біль, злість, образу без штучних засобiв.

Селфхарм вважають несуїцидальним явищем, однак психологи застерігають, що будь-яке самопошкодження несе в собі ризик самогубства через необережність. Потрібно ставитися до цього серйозно, хоч би якою була його причина.

Умисне нанесення собі травм – це нездоровий і небезпечний акт, і може залишити шрами як фізичні, так і емоційні. Батькам слід бути уважними до своїх дітей і пам’ятати, що підлітки дуже вразливі і сприймають все набагато гостріше ніж дорослі люди. Якщо ви виявили ознаки того, що ваша дитина себе травмує, головне бути з нею чуйною і спробувати зрозуміти її відчуття, щоб знати яку допомогу їй надати.

А мама, яка звернулися за допомогою до нашої редакції, вже відвідує з донькою психолога і дитина почувається значно краще! 

Олена ШЕНДЕРОВСЬКА