Свiтловодськ – єдине мiсто в Кiровоградськiй областi, де можна займатися вiтрильним спортом.
Про це розповідає Суспiльне, передає Златопiль.
На Кременчуцькому водосховищi вiдбуваються перегони вiтрильникiв з усiєї України.
Також тут є гурток, де дiтей з 8 рокiв учать керувати яхтами.
Керівник гуртка Володимир Волков каже: навчався у свiтловодськiй вiтрильнiй школi. Спочатку захопився вiндсерфiнгом – це вид вiтрильного спорту i водних розваг, в основi якого лежить майстернiсть управлiння легкою дошкою невеликого розмiру з встановленим на нiй вiтрилом. Потiм почав плавати на яхтах рiзного класу у складi найманих екiпажiв.
З цiєї весни його родина має власного вiтрильника. У Херсонi купили яхту з готовим iменем “Скiф”. За словами Володимира Волкова, хотiли перейменувати судно на честь доньки Софiї, проте сама дiвчина запропонувала iнший варiант – “Соффi” (“Soffi”).
Яхта родини Волкових має клас “чверть тонни”. Вона завдовжки 8 метрiв i розрахована на екiпаж з чотирьох людей. На цьому плавальному засобi можна ходити лише пiд вiтрилом. Двигуна там немає. Володимир Волков каже: донька цiкавиться вiтрильним спортом i в свої 16 рокiв може керувати чвертьтонною яхтою – своєю тезкою.
Парк яхт у Свiтловодську
Усi яхти розподiляються на класи залежно вiд розмiру, розповiдає Володимир Волков. У власностi жителiв Свiтловодська перебувають 22 вiтрильники. Два найбiльшi важать по тоннi i досягають довжини 12 метрiв. Власники назвали їх “Афiною” i “Сюрпризом”. Ще двi яхти належать до класу “три чвертi тонни”. Вони коротшi на три метри. Iмена цих вiтрильникiв – “Амазонка” i “Еверест”.
Також у Свiтловодську є 9 яхт “чвертьтонного класу” i стiльки ж класом нижче – мiнiтонникiв. Право власностi оформлюється так само, як i на автомобiль. Кожна яхта має свiй судновий бiлет – аналогiю технiчного паспорта автомобiля.
Люди, якi керують яхтою, отримують посвiдчення стерничого – як водiйськi права. Перед спуском на воду, яхти проходять технiчний огляд. Сам Володимир Волков є технiчним iнспектором i має право проводити таку перевiрку . Але на цьому, каже яхтсмен, паралелi мiж вiтрильником i автiвкою закiнчуються.
“Автомобiль i яхту насправдi не можна порiвнювати”. Каже, там рiзнi принципи керування. На зиму всi яхти витягують з води. Їхня стоянка розташована поруч, на березi.
“Кожна яхта має свою пiдставку – кiльблок. Вiтрильники краном пiднiмають на берег, накривають тентом i так зберiгають до весни. Навеснi за потреби їх ремонтують, фарбують i так само краном спускають на воду”. Ангару для них у Свiтловодську немає. Яхти зимують просто неба.
Де стають яхтсменами
Володимир Волков три роки навчає дiтей керувати яхтами. При обласному центрi туризму, краєзнавства та екскурсiй учнiвської молодi працює гурток вiтрильного туризму. Вiн знаходиться у Свiтловодську – єдиному мiстi в Кiровоградськiй областi, де можна вийти пiд вiтрилами. Усi заняття в гуртку безплатнi, каже Володимир Волков.
Набрав двi групи дiтей. У молодшiй – 14 школярiв вiком вiд 8 до 12 рокiв. У старшiй – восьмеро вiком вiд 13 до 17 рокiв.
“Охочих займатися бiльше, але плавзасобiв бракує”, – говорить керiвник. Пiд час занять використовують вiтрильники мiсцевого яхт-клубу. Також клуб купує запчастини для човнiв. Ремонтує сам Володимир Волков. Плавати дiти починають на маленьких легких швертботах. Це човни класiв “Оптимiст” i “Промiнь”.
“Оптимiсти” – для дiтей до 13 рокiв. “Променi” – для старших пiдлiткiв i дорослих. Яхти обох цих класiв одномiснi. У Свiтловодську є 11 “Оптимiстiв” i чотири “Променi”. Заняття на водi роблять максимально безпечними, каже Володимир Волков. Дiти одягають рятувальнi жилети. Дорослi пiд час прогулянок i слабкого вiтру жилетами не користуються. На змаганнях, i за погiршення погоди, жилети обов’язковi.
Коли дитина пiд вiтрилами виходить на воду, iнструктор супроводжує її на гумовому човнi з двигуном. На найперших етапах взагалi користується тросом для того, щоб втримати швертбот бiля себе.
“Спочатку я їх далеко не вiдпускаю. Швертботи прив’язую мотузкою, щоб вiдтягнути назад. А коли бачу, що майстернiсть зросла, я вже їм дозволяю бiльше. Якщо на водосховищi сильний вiтер, то ми з дiтьми взагалi займаємося на березi – теорiєю й фiзичною пiдготовкою. Тобто все це контролюється”. Узимку, поки, яхти зимують на стоянцi, заняття з дiтьми вiдбуваються в примiщеннi – у класi, спортзалi i басейнi. Для навчання є парти, дошка i комп’ютер з вiдеороликами.
“Вiтрилами треба захворiти”
Екiпажi яхт регулярно беруть участь у перегонах. Володимир Волков каже: розклад розписаний на весь сезон. Найголовнiший турнiр – Кубок Кременчуцького водосховища. Цього року його перший етап вiдбувся в порту Адамiвка поблизу Чигирина. Другий запланований на 25 i 26 червня в Свiтловодську, третiй – на серпень у Черкасах.
Органiзатори – Черкаська й Кiровоградська обласнi федерацiї вiтрильного спорту i мiсцевi яхт-клуби. За словами Володимира Волкова, на такi перегони, зазвичай, збирається до пiв сотнi яхт з українських мiст, розташованих на берегах Днiпра, з Свiтловодська, Черкас, Києва, Горiшнiх Плавнiв.
“Нагороджуємо кубками й грамотами. У кожному класi є перше, друге й третє мiсця. Старт у всiх спiльний. Але в рамках класу яхти змагаються мiж собою”. Володимир Волков каже: Кременчуцьке водосховище популярне в українських яхтсменiв. До початку пандемiї в Свiтловодську два роки поспiль вiдбувався дитячий чемпiонат з вiтрильного спорту. Кiлькiсть учасникiв перевищувала сотню. “
Усiм подобається наше водосховище. Ми якраз посерединi України, i сюди зручно приїжджати з усiх регiонiв. Тут гарнi вiтри i багато мiсця”. Узагалi, за словами Володимира Волкова, утримання яхт обходиться дорого.
“Лише фарба для яхти коштує пiвтори тисячi гривень за лiтр. Дорогi всi мотузки й металевi деталi. Але ми любимо цей спорт i йдемо на цi витрати. А взагалi, у нас так усi говорять, i я повторю: вiтрилами треба захворiти. Якщо ти вже захопився цiєю справою, то це на все життя”.
