19 вересня 2019, четвер

 Нарис про вчителя за покликанням та лірика в душі (ФОТО)

Не запізнись  робити людям добро. Це  девіз  педагогічного життя  Леоніда Сергійовича Цуканова – колишнього директора Бережинської школи на Кіровоградщині, поета і краєзнавця.

Вчора, 20 лютого, йому виповнилося б 90 років від дня народження, понад сорок з яких він присвятив вихованню молодого покоління. Протягом тридцяти років був беззмінним директором закладу освіти – одного з кращих в Кіровоградському районі і на теренах області за якісними показниками.

 – Уроки  історії Леоніда Сергійовича  захоплювали атмосферою напруженої творчої праці, яка гармонує з доброзичливою вимогливістю, що невимушено сходить від кожного запитання та завдання , яке він ставив перед учнями,  згадує  колишній методист   відділу освіти райдержадміністрації Валентина Хлань.  –  Особливу увагу  приділяв поєднанню лекційних , семінарських занять та заліків, формуванню інтелектуальному фону, використанню в роботі міжпредметних зв’язків, створенню проблемних ситуацій на уроках, а також утвердженню в школі дослідницького підходу, застосуванню соціологічних методів: діагностуванню, анкетуванню, інтерв’ю тощо.  Це був справжній народний вчитель.

Автор цих рядків був добре знайомим із ювіляром, який  був безпосереднім учасником і  одним із авторів  складання Державної національної програми   “Освіта” та ініціатором створення  історико-краєзнавчого музею імені Василя Боженка, героя громадянської війни, численних публікацій в районній газеті під рубрикою “Університети Сухомлинського” та на шпальтах обласних і  республіканських видань.

 

 – Я пишаюся своїм батьком, на  долю якого випали і голод, і страждання. – поринає у спогади його дочка Людмила – вчителька школи, у якій він працював директором. 

“Коли 1938 року родина втратила годувальника, він став опорою для трьох малих братів. Для набуття робочої професії вступає до Кіровоградського машинобудівного технікуму, а пізніш працював технологом  на заводі “Червона зірка” . Потім – служба на флоті  у далекому Мурманську , вступ на філологічний факультет  Кіровоградського  педінституту імені О.С.Пушкіна. Викладав  бережинським школярам  музику і фізичну культуру. Мав чудові вокальні здібності і голос. Писав гарні поезії про рідний край , його природу. Без втоми навчав дітей мистецтву відрізняти добро від зла, бо воно існує. 

  1966 року  батько був  призначений на посаду директора школи, на якій працював до 1996 року, про що кожному учневі та вчителеві нагадує меморіальна дошка на фасаді школи та матеріали куточка його пам’яті.  А ще він отримав другу вищу освіту під час навчання на історичному факультеті Одеського університету. Його педагогічний шлях продовжила я, його дочка та онук Юрко, який закінчив географічний факультет Кіровоградського педуніверситету імені Володимира Винниченка  магістратуру при ньому. Наразі працює за кордоном. А ось інший онук батька Олег здобув освіту в КІСМІ, а зараз працює  управляючим технологічними процесами на місцевій фірмі “Кернер”. Мій батько ніколи і ні на кого не підвищував голос. Мав здатність довести справу до кінця і завжди відстоював власну позицію під час вирішення житейських питань За це ми його любимо і поважаємо”. 

Залишається додати, що Леонід Сергійович  був учителем – методистом, новатором своєї справи, автором нарису з історії  Бережинки в багатотомнику “Історія міст і сіл України”, часто виступав із  лекціями перед студентами місцевого педагогічного інституту, був відмінником освіти України .

   Одним словом, “вчителем за покликанням та ліриком в душі” – таку назву має створена його дочкою Людмилою Семенець презентація про його життєвий і творчий шлях.

                                                                                  Анатолій  Саржевський

Фото з  родинного архіву

 

 

 

 Нарис про вчителя за покликанням та лірика в душі (ФОТО)
1 голос[ів]

ambit

Коментарі

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований