«Я тебе люблю», «АРТ-терапiя – дає повноцiнне життя людям з ВIЛ», «Я розбила твою чашку», – вона написала йому. «Ти менi потрiбна», «Вибач за все. Люблю тебе», «Обiцяй кожнi пiв року проходити тест на ВIЛ», – записки з такими словами пiдготував вiн дружинi.
Про це сайту Златопіль розповіли у Всеукраїнській мережі ЛЖВ.
Марина i Сергiй одруженi двадцять рокiв. Мають мiцний сiмейний фундамент, спiльний дiм i затишок у ньому, статус у суспiльствi, друзiв i плани. У них двоє дорослих доньок, якi живуть окремо. Та коли Сергiй прийшов з лiкарнi i сказав дружинi, що в нього ВIЛ-iнфекцiя, здавалося це все розпалося, як картковий будинок.
– Я не знала, що робити i куди бiгти. З ким менi про це поговорити – батьками, подругами, дiтьми? Я нiкому не могла вiдкрити своє серце i розповiсти, що в ньому зараз вiдбувається. Я не хотiла, щоб на мого чоловiка показували пальцем, щоб вiд мене вiдвернулися знайомi. Одночасно я розумiла, що втрачаю його…, – розповiдає про свої хвилювання Марина.
Сергiй пiд час розмови сказав дружинi, що у Добровеличкiвськiй районнiй лiкарнi медичнi працiвники порадили йому звернутися за моральною пiдтримкою до соцiального працiвника БО «100 вiдсоткiв життя. Кропивницький» Анни Мельниченко.
– Мариночко, давай їй зателефонуємо. Я теж не знаю, що менi робити… Чи можна з цим дiагнозом жити? Чи це мiй кiнець? – пригадує ту розмову чоловiк, який очiкував пiдтримки вiд дружини, натомiсть вона теж потребувала допомоги.
Наступного дня соцiальна працiвниця консультувала їх окремо, придiляючи вдосталь часу кожному.
– У них розпочалися сварки. Навiть довелося спiлкуватися з кожним окремо. Марина боялася втратити чоловiка, бо за цi двадцять рокiв спiльного життя, вiн – її свiт. Сергiй хотiв жити i боявся iнфiкувати Марину. Я вислухала i почула кожного, дала поради. На наступну зустрiч вони прийшли разом. У Марини тест показав негативний результат, вона була здоровою. Тодi я порадила їм знайти спiльне хобi, щоб вони порадилися, як їм жити далi. Розповiла, щоб вони написали один одному звернення на окремих листках. Вiн їй, а вона йому. Вони так i зробили. Коли на однiй iз консультацiй вони зачитали свої звернення, там простежувалася турбота про власне здоров’я, глибше пiзнання один одного, секрети у побутовому планi. Вони домовилися, що Марина кожнi пiв року буде проходити тестування на ВIЛ, а Сергiй – буде пити АРТ-терапiю, яка є гарантiєю повноцiнного життя з ВIЛ. Вони обоє будуть стежити за здоров’ям. Це стало новим рядком у їхньому подружньому життi, – розповiдає про надану допомогу сiмейнiй парi соцiальна працiвниця проекту USAID HealthLink «Прискорення сталої вiдповiдi епiдемiї ВIЛ/СНIД на Кiровоградщинi» у Добровеличкiвському районi Анна Мельниченко
Марина та Сергiй пiд час соцiального супроводу зрозумiли наскiльки потрiбнi один одному, наскiльки цiнний час, здоров’я, почуття. На весну вони запланували подорож Україною, адже є скiльки прекрасних мiсць, якi вони ще не вiдкрили для себе.
