Ніде правди діти – юнаки та дівчата в селах відрізняються від міських кращою фізичною формою і мають всі можливості стати майбутнім спортивного олімпу. Але парадокс в тому, що саме в селах розвитку спортивного напрямку, зазвичай, приділяється вкрай мало уваги. Не часто можна побачити тренерів, які згодні їздити за десятки кілометрів, адже в місті працювати зручніше. Але є такі небайдужі наставники, які не зважають на труднощі, щоб знайти серед сільської молоді майбутніх чемпіонів.
Саме з таким тренером поспілкувалася журналістка сайту Златопіль.
Знайомтеся – президент Кіровоградської обласної федерації таеквон-до ГТФ, тренер вищої категорії, призер чемпіонату Європи, майстер спорту міжнародного класу, переможець номінації “кращий тренер 2019, 2021, 2022 року в області”, Валерiй Тихоненко. В цьому спорті він з п’яти років, а з 2018 очолює обласну Федерацію. За часи тренерства, пан Валерій виховав понад три десятки чемпіонів, серед яких 2 чемпiони свiту та 4 чемпiона Європи.
Валерій Тихоненко намагається працювати на результат – щоб спортсмени ставали вiдомими і ними пишалася вся Україна.
Тренер працює в Кропивницькому, але цього року вирішив розширити географію і почав тренувати дітей з села Аджамка Кропивницького району. Перші шість аджамських учнів нещодавно склали вимоги та отримали біло-жовтий пояс.
Як виникла ідея вийти за межi Кропивницького й долучити до таеквон-до дiтей з сiл?
Я давно про це мріяв. В місті дуже багато видiв спорту, дiти мають змогу вiдвiдувати рiзнi гуртки. Буває, що в однiй школi працює 2-3 тренери з рiзних бойових мистецтв. А в селах з цим складнiше – гурткiв та секцiй немає, але в дітей є бажання займатися спортом. Щоб здійснити свій задум, я чекав закінчення війни, але потім вирішив, що чекати не треба, слід діяти. Я промонiторив села, зупинився на Аджамцi, де навчається багато дітей i немає гурткiв та секцій. Поїхав, дiзнався, домовився i почав викладати. На перше заняття прийшло 59 дiтей.
А потiм трiшки вiдсiялися?
Зараз займається близько двадцяти – хтось перегорiв, комусь не вистачило характеру займатися далi бойовим мистецтвом, хтось не має фiнансової змоги виїжджати на змагання або купувати екiпiровку.
Якi труднощi працювати за межами мiста?
Єдине, що це віднімає багато часу, обов’язково має бути власний транспорт. Ну ще звісно розбиті дороги…
Коли працюєте, відчувається різниця мiж сiльськими та мiськими дiтьми?
Є рiзниця в тому, що дiти в селi бiльш фiзично пiдготовленi та витривалiшi нiж в мiстi. Я думаю що це через те, що вони бiльше часу проводять на вулицi та менше уваги приділяють гаджетам. Загалом зараз з кожним роком фiзичний стан дiтей погiршується. Навiть не витягують на середнiй рiвень фiзичного стану. А в селi фiзично i психологiчно їм простiше вдається тренуватися та ставати в першi спаринги.
Фiзична активнiсть дітей зараз дійсно на низькому рiвнi, спорт не популяризований – в чому бачите причину?
Причини рiзнi. Перша – дiти більшість вільного часу проводять в гаджетах, а не в русі. Зараз дiти не хочуть займатися спортом – бiльшiсть в спортивні секції підштовхують ходити батьки.
Друга причина – це карантини й вiйна – психологiчний стан погiршився, дiти стали бiльш закритими, замкненими. Додається й відсутність популяризації спорту на державному рівні, він не рекламується, мало спортивних майданчиків, спортивних залів, школи не заохочують дітей до занять спортом. На кожному кроці пропаганда алкоголю та цигарок, але не активного способу життя. Якби спорт рекламувався, то й більше дітей хотіли б ним займатися.
Третя причина – немає мотивацiї. Для дiтей важливий або приклад батькiв в спортi, або друзiв, братiв-сестер, бо дiти як губка беруть все вiд оточення.
Валерій Тихоненко зі своїм учнем, чемпіоном Світу та двократним чемпіоном Європи Владиславом Душиним
Батьки приводять дітей на таеквон-до, щоб дитина навчилася битися?
Для самооборони, або щоб скинути зайву вагу, покращити фiзичну форму, вiдволiкти вiд гаджетiв. А от щоб дитина стала чемпiоном – таке рiдше буває.
Що дає таеквон-до дiтям в умовах вiйни?
Наш спорт розвиває дуже багато якостей – це фiзична сила, самозахист, психологiчна стiйкiсть, витривалiсть, вони не так сильно переживають і тривожаться через вiйну. Коли свої негативні емоцiї можуть виплеснути в спаринги, фiзичні навантаження, то закаляється характер, поведiнка стає кращою. Дiти, якi щойно прийшли та ті, які прозаймалися хоча б рiк – це рiзнi дiти. Ті, якi були знервованi, тривожні й всього боялися – зараз стiйкi, характернi, виходять на спаринги без страху. Таеквон-до – це й якоюсь мiрою духовна практика, адже багато уваги придiляється ментальному вихованню.
Чи мають бути в дитини якiсь відповідні якостi чи навпаки протипоказання для занять таеквон-до?
Єдине з чим ми не можемо взяти дитину на таеквон-до, якщо їй заборонили займатися лiкарi. Має бути довiдка вiд сiмейного лiкаря про те, що дитина здорова. Якщо лiкар дозволяє, ми беремо всiх – i з поганою поведiнкою i з надлишковою вагою, і з поганою фізичною пiдготовкою. Простiше звiсно з дiтками, якi приходять з iнших видiв спорту: дуже позитивно впливає коли дiти приходять з гiмнастики – в них гарна розтяжка, пластичні м’язи i їм легше даються удари. Так само коли приходять з інших бойових мистецтв – дитину швидше можна поставити робити удари, стiйки. Але зазвичай дiти швидко все схоплюють, головне мати до них правильний пiдхiд.
З якого вiку найкраще починати займатися таеквон-до?
Я набираю дiток з п’яти рокiв, в деяких випадках з чотирьох, все залежить вiд самої дитини. Але оптимальний вiк – 6, 7 рокiв – цi дiти вже розумiють для чого їм це потрiбно. Загалом в мене тренуються учні вiд 7 до 18 років.
У вашому виді спорту є такі цікаві «плюшки», як пояса – це мабуть дуже подобається дітям
Так, у нас діє поясна система, тобто ранги – i вони це дуже полюбляють. Учні здають атестацiю: раз на пiвроку, на один пояс, складають нормативи. З кожним поясом все складнiшi завдання. Спочатку фiзичнi нормативи, а в кiнцi теоретичний матерiал – якщо набрали бали, отримують пояс. Це їх дуже мотивує.
Ви плануєте розширяти географiю і тренувати дітей інших куточків Кіровоградщини?
Наразі крiм Аджамки, у нас ще один тренер почав працювати у Великiй Северинцi. Наступна моя мрiя – почати тренування в Новоукраїнській громаді. Планую реалізувати це восени.
Аджамку не покинете?
Нi, я завжди доводжу розпочате до логічного завершення. Я намагаюся все робити, щоб популяризувати таеквон-до в Аджамці, щоб кiлькiсть дiтей збiльшилася. Восени першачки пiдуть до школи, то i у нас з’являться нові учнi. Є думки зробити дитячу i пiдлiткову чи дорослу групи, головне щоб на це був запит і час.
Як ставитеся до фрази, що молодь села – це майбутнє українського спорту?
Я це пiдтримую, адже дiти з села вмотивованіші, мають бажання і прагнення розвиватися i я б хотiв, щоб цим дітям приділялося бiльше часу й уваги. Багато дiтей, якi в Аджамцi в мене займаються, обдаровані, мають здiбностi й можуть стати чемпiонами України. Але є таке, що талановитій дитині доводиться покидати спорт, бо зовсiм немає грошей, сумно, коли через фiнансовi проблеми дiти втрачають мрiю. Якби хоч трiшки була допомога в закуплi iнвентарю, екiпiрування для сiльських дiтей, український спорт від цього б сильно виграв. Адже все з чим ми працюємо придбано за особистi кошти та кошти батькiв.
Тренування в Аджамці
Що можете порадити колегам-тренерам, щоб не боялися їхати працювати в села?
Пробувати, шукати варiанти. Часто наші тренери не хочуть ризикувати – раптом нiчого не вийде. Але як показує практика, в селах бiльше дiтей бажають займатися спортом, нiж в Кропивницькому, тому що в місті дiти бiльш перебiрливi: щоб гурток був бiля дому чи бiля школи. А в селi дiти чекають, вони вмотивовані й зацiкавленi. З такими дітьми хочеться працювати! Тому хай колеги ризикують, адже хто пробує, в того рано чи пiзно все вийде, а результат того вартий!
Якщо ви чи ваші діти хочете навчатися таеквон-до, контактна інформація:
Фейсбук – сторінка федерації: https://www.facebook.com/groups/723382108687099
Номер телефону: 0662446794 – Тихоненко Валерій Валерійович.
Спілкувалася Олена Шендеровська
