В Українi досi iснує епiдемiя туберкульозу. На жаль, не всi хворi розумiють важливiсть лiкування – переривають, вiдмовляються. Таке «лiкування» навпаки може обернутися рецидивом i тодi лiкування туберкульозу становить не шiсть мiсяцiв, а близько двох рокiв. У 2022 роцi Кiровоградщина перебувала на третьому мiсцi серед поширеностi туберкульозу на 100 тис населення.
Нiна: «День – пила лiки, п’ять – пропускала»
Нiнi (iм’я змiнено) 38 рокiв. У неї – погане минуле. Чотири роки жiнка вживала наркотики, алкоголь. Її ледь витягнули з лап смертi. Нинi вона рiк як не вживає. Та минуле дало про себе знати «букетом» хвороб, серед яких – туберкульоз.
«У протитуберкульозному диспансерi менi видали сейф-бокс iз протитуберкульозними лiками. Там купа пiгулок. I я завжди плуталася, як їх приймати. День – пила, п’ять – пропускала. У мене була сильна нудота вiд тих лiкiв», – зiзнається Нiна.
Такий неконтрольований прийом протитуберкульозних препаратiв несе загрозу здоров’ю Нiни. Мiкобактерiя мутує, стає стiйкою до препаратiв. Вилiкувати туберкульоз – складнiше.
Анна: «Я пила алкоголь i їла сiль, тодi не нудило»
У життi Анни (iм’я змiнено) сталася бiда, вона втратила найдорожчу людину. Самостiйно не могла справитися iз болем – почала пити.
«Я пила алкоголь i їла сiль, тодi не нудило. Рiк, як в туманi. Жити не хотiлося, нiкого бачити. В один момент таке життя мене дуже пiдкосило. Я потрапила в лiкарню на стацiонар з дiагнозом «туберкульоз». Через два мiсяцi мене виписали, лiкування я продовжила. Щодня треба було їздити в тубдиспансер за лiками. Грошей у мене не було, йти пiшки – довго. Я почала пропускати лiкування, i знову пила. Iнколи це все поєднувала…», – згадує Анна.
У жiнки стiйкий туберкульоз, який потребує довшого лiкування. Лiкар їй призначила схему лiкування на дев’ять мiсяцiв.
Як бути?
Для таких пацiєнтiв пропонується ДОТ-супровiд – це контрольоване лiкування. У Кiровоградськiй областi його надає благодiйна органiзацiя «100 вiдсоткiв життя. Кропивницький» завдяки проєкту «100 вiдсоткiв життя та якiсних послуг на Кiровоградщинi», що пiдтримано Глобальним фондом.
Нiна та Анна – перебувають пiд ДОТ-супроводом у соцiальної працiвницi благодiйної органiзацiї Наталiї Єгорової. З ними вона зустрiчається щодня, навiть, у вихiднi.
«Щодня я їду до своїх дiвчаток. Вони проживають у рiзних районах мiста, тому я маю навiдати кожну. Видаю їм протитуберкульознi препарати. Спочатку розповiдала, яку першу пити таблетку, яку другу, третю. Зараз вони це знають самi. Питаю: «Поїла?», якщо каже: «Так», починаємо прийом лiкiв. Якщо голодна, чекаю, щоб поснiдала чи пообiдала. Розпитую про їхнє самопочуття. Нiна i Анна пiд супроводом iз сiчня цього року. До кожної шукала пiдхiд, щоб не пропускала. Ми прагнемо допомогти їм одужати, створюємо для цього всi можливi умови. Туберкульоз необхiдно зупинити на кожному хворому, щоб не поширювався далi», – каже Наталя.
Особливiсть ДОТ-супроводу полягає в тому, що лiкування вiдбувається пiд наглядом соцiальної працiвницi. Вона отримує протитуберкульознi препарати у Кiровоградському обласному фтизiопульмонологiчному медичному центрi (колишня назва – тубдиспансер) на кожну хвору на перiод десять днiв. Сортує їх згiдно схем лiкування кожної.
Життя покращується
За перiод супроводу соцiальна працiвниця стала для Нiни та Анi надiйною людиною. У випадку чого, вони завжди телефонують, дiляться, розповiдають.
«Я хочу, щоб вони вiдчували, що не самi у боротьбi з туберкульозом. Першi мiсяцi лiкування Анна ще тягнулася до чарки. Я не бачила особисто, але вона зiзнавалася, що подругу навiдувала, яка теж хворiє. Подруга повинна дiяти на тебе лише позитивно, кажу їй. Тодi я почала допомагати їй пiд час оформлення документiв на групу iнвалiдностi – то до лiкаря записатися, то в лiкарню супроводити, то пояснити, що це варто робити вже зараз, щоб вона отримувала пенсiю. I так день за днем моя Анiчка почала змiнюватися. Якось прийшла, а вона менi каже: «Ти казала, що я безпечна для iнших людей, що не заражатиму їх туберкульозом. Я подумала, що менi можна працювати. I знайшла роботу». Коло знайомих у жiнки розширилося, вона почала жити, проживати iнакше бiль, з яким так довго жила. Нiна також почуває себе краще. Навiдує частiше свою маму, яка лежача, готує для неї, наводить лад у будинку, а потiм їде до свого чоловiка. Я вiрю, що Аня i Нiна подолають туберкульоз», – дiлиться Наталя.
У благодiйнiй органiзацiї наразi пiд ДОТ-супроводом перебуває 18 осiб.
Як розповiла координаторка супроводу хворих на туберкульоз у БО «100 вiдсоткiв життя. Кропивницький» Оксана Куценко, основним критерiєм ДОТ-супроводу є низька прихильнiсть пацiєнта до лiкування, велика ймовiрнiсть вiдриву вiд щоденного прийому протитуберкульозної терапiї. Це напряму пов’язано з залежностями клiєнта, його способом життя, наявнiстю супутнiх захворювань. Також критерiєм є вiдсутнiсть у хворого сучасних гаджетiв та зв’язку, що не дозволяє медикам на вiдстанi контролювати процес прийому лiкiв засобами iнтернет-зв’язку.
