Наталя разом з сином, який має інвалідність, евакуювалися у Кропивницький нещодавно. Зараз у її житті непростий період, в якому вона шукає підтримки, поради, допомоги.
Усе своє життя Наталя Тураєва разом зі своїм сином Богданом проживала у с. Шевченкове Покровського району Донецької області. Жінка працювала на вугільному підприємстві, після роботи весь час проводила з сином Богданом. Він має інвалідність ІІ групи з дитинства, відвідував центр реабілітації «Милосердя».
«У лютому 2022 року ворожі ракети почали влучати у будинки, школи. На підприємстві, де я працювала, почалися також влучання. Гинули люди. З кожним днем ставало все небезпечніше. Богдан дуже боявся, почалися панічні атаки…, – Наталя ділиться своєю історією: – Згодом лінія фронту наблизилася. У червні 2024 року до лінії фронти залишалося сім кілометрів. Були влучання у сусідні будинки, істерика, сльози, втрати знайомих і колег. Ми постійно жили в страху. У будь-яку хвилину міг статися приліт дрону або ракети. Постійно гуділи сирени. З нашого будинку позлітали частини покрівлі. Ми не знали куди нам евакуюватись. Син, як людина схильна до нервових зривів, постійно плакав і просив виїхати. У вересні вже не було змоги залишатися, евакуювалися лікарні, підприємства, організації, не працювали пошти й магазини. Ми вирішили виїжджати. Залізничний вокзал вже не працював. Автобусами нас везли до Павлограду, а потім вже поїздом ми їхали далі».
Спочатку сім’я зупинилася у м. Боярка Київської області. Але згодом, коли батьки Наталі евакуювалися з Дніпропетровська у Кропивницький, приїхали до них поближче. З листопада 2025 року Наталя каже, що вчиться звикати до нового життя, але адаптуватися важко.
У цей період Наталя дізналася про програму підтримки внутрішньо-переміщених осіб у благодійній організації «100 відсотків життя. Кропивницький». Вона звернулася за допомогою та отримала для себе і сина сертифікати номіналом на 3000 грн на лікарські засоби.
«Син постійно приймає ліки. Частину препаратів ми отримуємо за програмою «Доступні ліки», а інші я купую за свої кошти. Мені дуже цінна підтримка і допомога, адже важко жити в нинішніх умовах…», – розповідає Наталя.
Соціальна працівниця Альона Проценко надала інформаційно-просвітницькі послуги, зокрема, розповіла про заклади для дітей з інвалідністю, які діють у місті. Ця історія – ще одне підтвердження, що ми здатні оперативно реагувати на кризові потреби людей.
Проєкт «Безпека, підтримка та захист людей у потребі» реалізують БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне» та БО «100 відсотків життя. Кропивницький» за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та за координації Help – Hilfe zur Selbsthilfe та в межах Програми локалізації Help (HLF).
Вікторія Семененко
