Музика та різьбярство – те, чим живе все своє життя талановитий митець з Кіровоградщини Дмитро Кудря. Його неповторні вироби слугують окрасою багатьох міжнародних музеїв в Німеччині, Франції, Нідерландах, Данії, Хорватії, Туреччині, і водночас – багаторазовою допомогою українським саперам.
Народився Дмитро Володимирович Кудря в місті Мала Виска. Закінчив Кіровоградське музичне училище за фахом “духові інструменти”, та попри роки, проведені у музичній сфері, все одно повернувся до справи, яка супроводжувала його з самого дитинства.
Майже все своє життя він присвятив художній обробці деревини. Навчаючись самотужки, митець сам відкрив для себе тонкощі різьбярства. Сьогодні він – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України та творчого об’єднання “Олександрійський сувенір”, автор двадцяти методичних розробок виготовлення виробів з дерева та народний майстер художньої обробки деревини.
Після отримання музичної освіти в Кропивницькому, переїхав до міста Олександрія, де живе й працює зараз. Але навіть під час навчання, митець не покидав свого ремесла. Того часу його увагу привернули гравюри:
“…Для виготовлення потрібна фанера, товщиною 8-10 мм. Вона з однієї сторони шліфується. На зовнішній стороні тонується гуашшю чорного кольору. Потім покривається зверху лаком і вже через жовту копірку наноситься орнамент. Вирізав я, в основному, композиторів – Бетховена та інших”, – ділиться своїм досвідом Дмитро Кудря.
Після переїзду до Олександрії, різьбяр почав досліджувати геометричні орнаменти. Навчаючись за довідкою по різьбярству Євгена Ігоровича Шевченка – голови спілки народного мистецтва України, відкрив для себе такі орнаментальні мотиви як зубчики, нігтики, драбинки. Вже потім самостійно почав використовувати свої орнаменти – класичні дохристиянські символи, що вважалися оберегами наших пращурів. Згадує Дмитро Володимирович про давньослов’янську богиню Ладу, яку раніше чіпляли діткам на колиску, використовували на вишивках та глиняному посуді як символ-оберіг. Серед інших символів, що можна побачити на виробах – “Колядник” та “Громовик”.
“На Кіровоградщині різьбярство не було особливо розвинене. У нас степовий край – увага більше акцентувалась на вишивці, тож я запозичив основи у Полтавщини…” – пояснює майстер.
У своїх виробах пан Дмитро зазвичай не використовує лак та віск, орієнтуючись тільки на чистий склад дерева. Особливо це стосується іграшок. А от скриньки, само собою, покриваються еколаком.
Співпрацюючи з іншими майстрами, олександрієць поєднує свої вироби з петриківським розписом, надсилаючи художникам своїх коників, півників та інші подібні зразки для їх забарвлення кольором.
Однак, сам оздоблює вироби різноманітними орнаментами. Серед незвичних матеріалів згадує червоне дерево, що слугує доповненням до переліку деяких робіт.
“Працюю з безліччю видами дерев: липою, дубом, ясеном, акацією, грабом, грушею… До кожного виробу – своя деревина”, – зазначає майстер.
Для створення шумових музичних інструментів, таких як деркачі, коліщата, тріскачки, ксилофони, рубель, дзвони, калатала – використовує такі види дерев як ясен, груша, вишня, черешня, та найбільше звертає увагу на акацію, а саме її музичні властивості.
Вже майже 40 років майстер працює керівником народного художнього колективу-студії «Художнє різьблення» Центру дитячої та юнацької творчості міста Олександрії. Серед його випускників – безліч майстрів з художньої обробки деревини.
Наразі серед учнів юнаки та одна дівчина.
«Охочих освоювати ремесло багато. Але в сучасних умовах намагаюся усіх разом не збирати. Працюємо невеличкими групами…», – ділиться пан Дмитро.
При закінченні навчального року, у серпні набирається нова група учнів, тож для охочих двері завжди відкриті. Особливих вікових обмежень немає, але гостре приладдя та важка праця потребує самостійності, тому діти приходять навчатися у віці близько 10 років та доросліше.
“Іноді діти сюди приходять і за психологічною підтримкою. Буває, самі діляться, що майстерня – місце відпочинку від повсякденного навантаження: уроків, батьків, своїх проблем. Посидять трохи, надихнуться, та й беруться за роботу…”, – зазначає майстер.
Побачити роботи Дмитра Володимировича можна на виставках і в приватних колекціях як України, так і за кордоном. До прикладу, його музичні вироби зберігаються у Любомира Кушлика – члена Національної Спілки Композиторів та колекціонера музичних інструментів.
«Серед найближчих виставок планую відвідати благодійний ярмарок у Софії Київській, який відбудеться 5 травня. Організатором є дуже поважний мною Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара», з якими неодноразово відвідував виставки закордоном»
Ділиться майстер, що вироби з дерева – не лише окраса музеїв та виставок. Після початку повномасштабної війни до Дмитра Кудрі, як і до інших різьбярів, надійшло особливе прохання від представників олександрійського волонтерського центру “Ельф”. Метою було виготовити пенали для капсулів-детонаторів саперам, які вже третій рік очищають окуповані території від мін та снарядів. Згодом ціль було виконано. Крім того, необхідні вироби було оздоблено орнаментами й козацьким хрестом-оберегом.
Та на цьому допомога не закінчилася. Майстер зі своїми учнями почав збирати кошти волонтерам, беручи участь у благодійних ярмарках та продаючи власні вироби з дерева.
Крім допомоги майбутнім різьбярам освоїти техніки обробки деревини, олександрієць має ще одну власну мету – знайти наступника. Але це не так легко, адже у пошуках – людина, що так само горітиме справою й вбачатиме у кожному виробі особливу ноту власної душі.
Мріє Дмитро Кудря й про мирну, вільну Україну, адже творчість завжди потребує свободи та не терпить обмежень. Бажає всім мирного неба та натхнення, аби жити й творити задля майбутньої Перемоги.
Аліна Сергійчук для сайту Златопіль
