16 липня на вiйнi з Росiєю загинув колишнiй священник з Новомиргородської громади Богдан Каплун.
Про це пише Суспiльне, iнформує Златопiль.
Три роки чоловiк був настоятелем в Турiянськiй церквi. За цей час вiн змiг знайти пiдхiд до кожного жителя села та був одним iз перших, хто почав говорити: у Богослужiннi має звучати українська мова.
Яким був захисник України, розповiв його друг протоiєрей Ярослав Кушнiрчук.
Богдан Каплун народився в Одеськiй областi у родинi священика. У 2013 роцi закiнчив Одеську духовну семiнарiю, i в тому ж роцi архiєрей направив його на служiння в село Турiя Новомиргородської громади. Пiсля приїзду вiн заходив у кожен дiм, щоб особисто познайомитись з мiсцевими.
“Тодi у Турiї один за одним змiнювалися священники. Говорили, що причина у людях, якi там живуть. Але коли отець Богдан туди приїхав, вiн показав: священники не могли знайти ключика до сердець цих людей. Вiн за короткий перiод змiг знайти спiльну мову з жителями. Його поважали всi”.
Богдан Каплун був одним iз перших священникiв громади, якi почали говорити: у Богослужiннi має звучати українська мова.
“Вiн вiдрiзнявся загостреним почуттям патрiотизму. Був людиною, яка намагалася йти проти системи. Вiн хотiв читати Євангелiє українською мовою, брав постiйно на це дозволи. Iншi священники дивилися на нього з подивом. Але це була його позицiя”.
Отець Ярослав розповiв, як його друг ламав стереотипи про священнослужителiв.
“Звикли, що священник – це людина якась така закрита, веде себе скромно та спокiйно. Отець Богдан був людиною, яка зруйнувала цi стереотипи. Вiн показував, що церква – це не консервативний iнститут, а може йти у ногу з часом”.
Коли у храмi були хоровi спiвки, вiн приносив колонку, ноутбук та синтезатор. “Тодi для людей у селi це було новаторством. Було так мило дивитися, як вiн спiває iз бабусями”.
Отцi Ярослав та Богдан разом проводили лекцiї та влаштовували акцiї у школах та лiкарнях. Коли у 2014 роцi розпочалась вiйна, однi з перших допомагали волонтерам збирати продуктовi набори для вiйськових.
У 2016 роцi Богдан Каплун переїхав у Днiпро.
“У мене не стало священника-однодумця, з яким можна було б продовжити цю справу”.
Для священника пiти воювати – це перейти рубiкон
У Днiпрi Богдан Каплун став настоятелем церкви. Потiм настоятелем прилiкарняного храму, де багато спiлкувався з пораненими на вiйнi бiйцями.
“У кожної людини може настати вигорання. У груднi у нього стався духовний перелом. За декiлька годин до нового року вiн опублiкував звернення у фейсбуцi, що бiльше не буде священником. Але його не позбавили сану. Архiєрей сподiвався, що вiн подумає та повернеться”.
Коли почалася повномасштабна вiйна, Богдан Каплун, якi i тисячi українцiв, хотiв стати волонтером. Але зрештою вирiшив допомагати на фронтi. Спершу думав бути парамедиком, але не мав достатньо знань для цього. Потiм капеланом, але на нього треба додатково вчитися. Тодi вирiшив пiти добровольцем у квiтнi.
“Для священника пiти воювати – це перейти рубiкон. За церковними канонами священник не може брати зброю до рук. Якщо вiзьме, бiльше не зможе ним бути. Я питав, чи зможе вiн жити без лiтургiї? Це як ковток свiжого повiтря для нас. Спочатку для Богдана це була важка вiдповiдь, але ситуацiя з вiйною розставила все на свої мiсця”.
16 липня Богдан Каплун загинув пiд час артилерiйського обстрiлу, захищаючи Україну вiд росiйських солдатiв. У нього залишилось п’ятеро братiв, батьки, дружина та двоє неповнолiтнiх дiтей.
Поховають Героя на рiднiй Одещинi.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У вiйнi з окупантами загинув захисник з Кiровоградщини
