В громадах Кiровоградщини повiдомили про загибель Героїв.
Кетрисанівська громада в жалобі.
Стало відомо про загибель військовослужбовця Шагіна Валерія Валерійовича, жителя села Квітневе Новоградівського старостинського округу.
Валерій Валерійович народився 6 липня 1986 року в селі Апрелівка Бобринецького району Кіровоградської області. Після закінчення школи навчався у Бобринецькому технікумі ім.В.Порика, згодом – в автошколі ДОСААФ міста Бобринець.
Його життєвий шлях був сповнений праці та відповідальності. З п’ятнадцяти років допомагав ремонтувати техніку, пізніше – працював водієм КАМАЗу, охоронником на залізничній дорозі в місті Миколаєві, трактористом у місцевих орендарів.
Під час АТО пішов захищати Україну добровольцем. У 2018 році уклав контракт на військову службу. Брав безпосередню участь у заходах, необхідних для оборони держави. Служив старшим механіком-водієм механізованого відділення військової частини Збройних Сил України.
За мужність, сумлінну службу та відданість Україні Валерій Валерійович був відзначений низкою нагород і відзнак. У 2020 році він отримав почесні відзнаки та медалі за службу і патріотизм, у 2023 році — нагрудний знак «Золотий хрест» і медаль «За військову службу», а у 2025 році — відзнаку «Хрест хоробрих».
Валерій Валерійович був неодружений. У глибокій скорботі залишилися мама та сестра.
Олександрія втратила захисника – на фронті загинув Андрій Кравців.
10 січня загинув наш захисник Андрій Кравців. Травми, несумісні з життям, 28-річний військовий отримав у Запорізькому районі Запорізької області.
У нього залишилися маленький син, мати, сестра.
Про час і місце прощання із захисником буде повідомлено додатково
Олександрійська громада втратила nfrj; захисника – Антона Жадовця.
37-річний солдат помер 16 січня під час виконання службових обов’язків у Синельниківському районі Дніпропетровської області.
У захисника залишилися мама та брат.
Про час і місце прощання із Антоном Жадовцем буде повідомлено додатково.
Світловодська громад повідомила про втрату двох Героїв.
Пчас захисту Батьківщини загинув Герой Бєлих Олександр Миколайович.
Олександр Миколайович народився 26 квітня 1978 року в селі Хлипнівка Звенигородського району Черкаської області. Закінчив школу №3 м. Світловодськ. Після здобуття базової середньої освіти продовжив навчання у Професійно-технічному училищі № 6 міста Кременчук.
У мирному житті він був щирою, доброю та відкритою людиною: любив риболовлю, мав гарне почуття гумору, завжди допомагав іншим і ніколи не залишався осторонь чужої біди. Там, де був Олександр, завжди панували тепло й щирість.
З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр приєднався до Територіальної оборони, а 12 березня 2022 року розпочав службу у складі Збройних Сил України. Служив у званні молодшого сержанта у складі 56-ї бригади, 13-ї резервної роти.
Під час виконання бойового завдання поблизу села Невельське Донецької області він потрапив під мінометний обстріл. Ризикуючи власним життям, Олександр виводив з-під вогню побратима, який залишився живим. З 14 серпня 2022 року Захисник вважався зниклим безвісти. Згідно з постановою про встановлення особи від 06 січня 2026 року, Олександра Миколайовича визнано загиблим. Це був його перший бойовий вихід. До останнього подиху він залишився вірним військовій присязі та Україні.
У Героя залишилися дружина, чотири доньки, двоє онуків, пасинок та сестра.
Ще одна трагічна втрата для Світловодська.
Місто в скорботі з приводу загибелі земляка, Романа Вікторовича Євдокимова, який народився 10 грудня 1998 року у місті Світловодську. Він навчався у школі №5, закінчив 9 класів, а після вступив до Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій за спеціальністю «Помічник машиніста».
У дитинстві Роман любив баскетбол, завжди опікувався тваринами — особливо собаками, які завжди були поруч, та проявляв доброту і турботу до всіх. Він був патріотом і мріяв захищати свою країну. Роман завжди прагнув, щоб рідні та друзі були поруч, допомагав кожному до останнього.
Після навчання працював у Києві: шиномонтажником, слюсарем та водієм таксі. У 2019 році повернувся до рідного міста.
У 2023 році Роман підписав контракт із 59-ю окремою штурмовою бригадою. З 25 грудня 2024 року перебував у резерві, а у березні 2025 року пішов до 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта. Його позивний — «Ботанік». Роман служив старшим навідником солдатом і відзначався відданістю та професіоналізмом.
15 січня 2026 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Старовірівка Куп’янського району Харківської області, Роман загинув внаслідок удару ворожого БПЛА по військовій позиції. За бойові заслуги він був нагороджений нагрудним знаком «Захиснику Вітчизни» у 2023 році.
У Героя залишилися мати, вітчим та наречена.
Знову трагічна звістка для Маловисківської громади – захищаючи Україну, загинув мешканець Малої Виски Андрій Фомін.
Фомін Андрій Сергійович народився 15 грудня 1995 року у Малій Висці. Деякий час сім’я проживала у селі Мануйлівці, а потім повернулася у Малу Виску. Закінчив Маловисківську загальноосвітню школу №1. Далі продовжив навчання у ПТУ №16 м.Мала Виска, де здобув спеціальність газоелектрозварника. Але працював Андрій водієм у м.Кропивницькому , лежала у нього душа до цієї роботи. Якийсь час проживав у м.Рівному, має шестирічну доньку Даринку.
У вересні 2024 був мобілізований першим відділом Новоукраїнського ТЦК та СП.
Служив сержантом з матеріального забезпечення мінометної батареї 5-го батальйону територіальної оборони військової частини А7049.
17 січня 2026 року Андрій Фомін загинув біля населеного пункту Покровське Синельниківського району Дніпропетровської області.
У воїна залишилися батьки та менші брат Сергій і сестра Анастасія.
