У Гайворонському районі, де протiкає Пiвденний Буг, є невелике село Соломiя. Такою цiкавою назвою воно завдячує позашлюбнiй доньцi графа Станiслава Потоцького – Соломiї.
Станiслав Потоцький не знав, що робити з 16-ти рiчною дiвчиною. Нiчого кращого не придумавши, вiн вiдправив її подалi вiд Уманi, а саме у маєток бiля Хащуватого.
Звiсно, постiйно в садибi вона не сидiла. Нечасто, проте навiдувала батька в Уманi. Але пiсля його смертi мачуха не хотiла й бачити Соломiю на порозi свого будинку. Коли її коханий Людвиг виїхав за кордон, Соломiя вирiшила вийти замiж. Хоч їй було 30, чоловiка вона знайшла швидко. Ним став помiщик з сусiднього села Солгутове – пан Машинський.
У селi є цiкава пам’ятка – водяний млин. Можливо, що це просто красива iсторiя. Але одне вiдомо точно – Соломiя любила цей водяний млин. I село нарекли на честь дружини Машинського.
Збудований ще у 18 столiттi вiн зазнав немало перебудов, але працює i нинi. Вода вже його колеса не крутить – працює електродвигун. Будiвля шлюзу, ринви та стоки гарно збереглися, навiть дерев’янний помiст ще витримує (у деяких мiсцях) людську вагу, i це свiдчить що не дуже давно млин примушувала працювати саме вода.
Млин збудований повнiстю iз бутового каменю. З боку берега (вiд дороги) вiн двоповерховий, вiкна й дверi мають декоративнi арки й роблять будiвлю схожою на рицарський замок (точнiше мiнi-замок). Ще бiльше пiдсилює цей ефект барельєфне зображення щита – колись на ньому був герб власникiв. Хоча зрозумiло, що все це фантазiї будiвельникiв на тему iсторизму… З iншого боку – бурхливий потiк води, який шумить i падає в такому собi лабiринтi ходiв мiж кам’яними стiнами-дамбами й омиває значно простiшу в сенсi декору, але вищу i потужнiшу частину млина. Попiд млином iде не основне русло рiчки, а один рукав, вiддiлений кам’янистим островом – мабуть саме таке мiсце й вибирали. Ну а основне русло, усе всiяне гранiтними брилами й, мабуть, у багатоводний перiод бурхливе й пiнисте, нинi, в перiод меженя, скорше нагадувало обмiлiлу пiсля вiдливу приморську бухту.
До Соломiї вiд Казавчина веде брукiвка, а вiд Гайворона – асфальтна дорога. Млин знайти непросто, точнiше непросто потрапити на правильну вуличку, яка виводить до нього. Шматки асфальту й брукiвки, якi переходять у щебневу дорогу та грунтiвку – ось така це дорога. Але проїхати її варто – бiля млина можна провести не одну годину, споглядаючи бузькi гранiти, та слухаючи шум води. Ото недаремно тут так любила Соломiя Потоцька вiдпочивати…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Загадкова Кіровоградщина: Голубі озера
Джерело і фото: ukrainaincognita
