«У мене ВIЛ. Я приймаю антиретровiрусну терапiю – це мої життєво необхiднi лiки. Дитина маленька i при народженнi вона теж отримала ВIЛ вiд мене пiд час грудного вигодовування. Так сталося, що тодi я не знала про хворобу. Зараз дитина теж приймає лiки. Поки вона мене не запитує нiчого. Але я знаю, що настане той день, коли я повинна розповiсти дитинi i про ВIЛ-позитивний статус, i про важливiсть прийому лiкiв. Як правильно з дитиною розмовляти на цi теми. Як зрозумiти, що саме цей день уже настав?», – з таким запитанням до нас звернулася жителька обласного центру Валентина.
Консультує психолог проєкту “100 вiдсоткiв життя та якiсних послуг на Кiровоградщинi” (за пiдтримки Глобального фонду) Ольга Котенко:
“Насправдi, це бiльше розмова про страхи i занепокоєння дорослих. Тому що дiти зазвичай сприймають iнформацiю набагато простiше. Якщо в десяти дорослих запитати: «Чому саме така розмова для них є складною?», ми почуємо рiзнi вiдповiдi. Усi вони будуть пронизанi почуттям провини перед їхньою дитиною. I тут уже розмова з кожним дорослим iндивiдуальна», – наголошує Ольга.
Та все ж таки iснують конкретнi поради стосовно озвучення дитинi її ВIЛ-позитивного статусу. Психолог називає наступнi:
– Дiти дуже допитливi i проявляють цiкавiсть до всього, що навколо них (це одна з найважливiших ознак розвитку дитини). Тому будьте уважнi i ви точно не пропустите момент необхiдної розмови.
Якщо ви боїтесь незручних запитань – це ваша проблема, а не вашої дитини. Пiдготуйте себе в першу чергу!
– Чим далi ви затягуєте, тим гiрше робите собi i своїй дитинi. Кожна таємниця вимагає дуже багато енергiї i дає поле для негативних i страшних фантазiй вашiй дитинi.
– Озвучувана iнформацiя має бути чiткою i простою. Зараз дуже багато iнформацiї в iнтернетi, пiдготуйте собi шпаргалку i занотуйте основнi тези, тому що ви точно будете хвилюватись i сказанi вами слова губитимуться в емоцiях.
– Обов’язково говорiть з дитиною самi, не доручайте це третiм особам.
– Дайте можливiсть дитинi задати запитання.
– Запитайте: як i що вона зрозумiла.
– Запевнiть, що ви готовi до розмови про ВIЛ будь-коли, якщо це буде необхiдно.
– Цей пункт дуже важливий, адже довiряючи вам, дитина прийде з розмовою i запитаннями саме до вас, а не до чужих людей. Називайте речi своїми iменами, не правильно говорити: “це”, “ну, ти знаєш про що я” i т.д. Тому що тiльки називаючи хворобу хворобою ви сформуєте вiдповiдальне ставлення дитини до прийому лiкiв”, – пiдсумовує Ольга Котенко.
