Нарешті у Мінську завершено переговори з Путіним про «врегулювання конфлікту на Донбасі». Ніби то всі готові припинити вогонь, відвести важке озброєння, вивести з української території незаконні збройні формування та відновити контроль за кордоном… і, в той же час, на Донбас продовжують іти російські ешелони та «гуманітарні конвої». Хтось має ілюзії з приводу мирного вирішення?…
Чому ж Путін поводиться настільки самовпевнено? Чому не хоче миру і не бажає відпускати Україну? Чому його пропагандисти зухвало погрожують європейським державам збройним вторгненням, а США – ядерною війною, в ході якої сподіваються перетворити Америку на «радіоактивний попіл»?…
Відповідь можна знайти у одній з пропагандистській книжці-утопії «Третя імперія». Дипломати, політики, журналісти, які мали нагоду спілкуватись із господарем Кремля, називають її настільною книжкою Путіна. Якби Путін хотів приховати свої плани, її б не помітили. Якби він взяв її просто для того, щоб почитати і відволіктись, вона б не лежала на його столі роками. Ба більше, за чутками, її в обов’язковому порядку мало вивчити все керівництво РФ.
Отже, це свідомий сигнал всьому світу, або, як мінімум, спецслужбам і аналітикам інших країн. Це інструкція з міжнародної політики для російського самодержця, яка сьогодні втілюється в життя. Це виклик усьому демократичному світу. Для початку коротко про її зміст.
Автор розповідає про світову історію до 2053 року, точніше, про її російську інтерпретацію. У книжці описано, як в результаті кровопролитної Третьої світової війни зміниться політична карта світу. На ній має залишитись лише 5 держав: Американська Федерація, Ісламський Халіфат, Піднебесна Республіка, Індійська Конфедерація та Російська Імперія.
При чому утворяться всі ці держави завдяки перемозі Росії над США і іншими державами-членами НАТО після ядерного бомбардування.
А початись все має з України, в якій, в результаті «повстання проти прозахідної київської влади» відокремиться її південно-східна частина, проведе референдум і попроситься до складу РФ. Москва вирішує допомогти «братньому народу» і вводить 80 тис. військо.
Війська НАТО вирушають їм назустріч, але не наважуються вступити в бій, після чого відбувається поділ України по межах Вінницької, Кіровоградської, Полтавської та Сумської областей із західного та Харківської, Дніпропетровської, Миколаївської та Одеської областей зі східного боків.
Далі Росія «збирає» землі Казахстану, Білорусі, окупує Туркменію, Придністров’я і (увага, книжка видана у 2006 році!) Абхазію з Південною Осетією. Після цього у стосунках із заходом має настати нова «холодна війна». Росія вийде зі всіх міжнародних організацій та договорів, у т.ч. про нерозповсюдження ядерної зброї, і розпочне поставки ядерних боєголовок третім країнам.
Саме останнє і має стати точкою неповернення. Розпочнуться бойові дії, в ході яких Росія здійснить ядерне бомбардування США, однак американці не зможуть адекватно відповісти і вразити РФ, адже Росія застосує невідомий досі «щит», який не пропустить на її територію жодної боєголовки.
Після цього має відбутись безумовна капітуляція США, повна окупація усієї Європи, включно з Британськими островами та Гренландією, етнічні чистки та повальна русифікація завойованих народів.
Хто ж такий цей Юрьєв?
Така ж спецоперація, як і дисидент-опозиціонер Ходорковський
Як теракт у Парижі
Справжнім автором, або, принаймні, ідейним натхненником, може бути й сам Путін, а … лише упорядником його думок з приводу майбутнього Росії.
Яка мета? Їх одночасно дві. Перша – для внутрішнього вжитку. Подібні книжки формують імперське мислення та віру у власну невразливість та непереможність, віру у велич «руського міра». Вони програмують свідомість і задають напрям мрій і молитов своїх «підданих» та «кріпосних».
«Новий порядок» – це справжня мета Путіна. Однак досягнути її лише всередині РФ не можливо. Тому написання і поширення цієї «утопії» мало й іншу мету – зовнішньополітичну.
США не повинні втручатись
Здавалось би, на що може вплинути якась там книжка? Але Путін чудово знає, що іноземні розвідки аналізують кожну дрібницю, що стосується російського керівництва. І саме аналіз цієї книжечки мав би потрапити у звіти. Переконаний, так воно й сталось.
Цим невеличким Посіяти сумніви, буцім то Путін має новий захист від ядерної зброї, новий щит, і тому його армія непереможна.
Без опору США, воюючи з Європейськими країнами поодинці, він дійсно має шанси їх завоювати.
Але весь його блеф розбивається об Україну. Якби Путін не блефував, він би воював сьогодні не на Донбасі, а в Києві. Його армія хоч і краще озброєна, хоч і значно чисельніша, ніж українська, хоч і не знищувалась зсередини ворожими спецслужбами, однак вже майже рік не може подолати наш опір.
Сила в єдності. Європа має стати єдиною – у своїх географічних межах. Звільняти необхідно не лише Україну, але й Молдову, Грузію, Вірменію, Ічкерію, Татарію і, зрештою, саму Московію.
Результати 2-ї світової показали, що тоталітаризм можна витравити з державного організму лише в результаті окупації демократичними країнами… Німеччина – наглядний приклад.
Дмитро Сінченко
