Тюлька, шурубра, хитавиця, та ще багато іншого у розмові з моряком, письменником і радистом Антоном Санченком.
З Антоном Санченком я познайомився рік тому, в Літературній школі. Тоді письменник-мариніст читав лекцію про письменників за мотивами книги «Самовчитель графомана». А коли цієї осені у продаж поступила пригодницька повість «Левантійські канікули», то привід зустрітися придумувати було не треба. 
– Пане Антон, як ви почали писати?
– Ще зі школи, там я завжди брав вільну тему на творах, і списував майже весь зошит. Вчительку обурювало моє нехтування форматом. Крім того, стінгазети, які я писав, через годину після появи зривав директор школи.
– Тобто, у вас вже тоді було гостре перо?
– В дитинстві майже всі такі, це потім життя прибиває і люди заробляють гроші , виховують дітей і забувають про свій хист.
– В вашій книзі «Нариси бурси», де ви згадуєте своє навчання у Херсонській «тюльці»(1), у всіх головних героїв прізвища як у класиків української літератури? Ви хотіли зробити приємно своїй вчительці, яку обурювали ваші завеликі твори?
– Не зовсім так. Спочатку я написав оповідання про курсанта Гоголя. Це реальна людина, до речі, схожа на Миколу Васильовича. А потім вже з’явились Квітка-Основ’яненко, Котляревський, Сковорода та інші.
– А коли навчались на радиста у ХМУ РП, ви теж були розбишакою?
– Моряки всі трішечки авантюрні. Під час практики на судні «Курсограф» ми з товаришем заховалися від обробки риби у трюмі для рибного борошна. А тоді була сильна хитавиця, плюс сморід, одним словом – не Ялта. Дивимось в одному місці на борті немає ізоляції, підійшли подивитися. І тут з цього борту починає бити фонтанчик. Я заткнув його пальцем, а товариш побіг за допомогою. Потім виявилось, що це була планова перевірка паливних танків. Але ті 15 хвилин, що я чекав на допомогу, дались взнаки. А взагалі на підвахти(2) по обробці риби виходять всі, крім капітана, радиста та лікаря. Бо їм треба берегти руки.
– Чи багато письменників в Україні пишуть про море?
– Значна кількість, навіть є Спілка письменників-мариністів України, яка знаходиться, зараз ви буде сміятися, в Харкові. (На цьому місці я облився кавою від сміху. – прим. автора)
– Але чому саме там, це ж не приморське місто?
– Це тому, що в Харкові було виробництво, пов’язане з підводними човнами, тому багато морських відставників після списування на берег переводилося саме туди. В Клубі юних моряків Харкова є Музей підводного флоту в якому є карта, на якій лампочками позначені місця, де затонули радянські підводні човни. Я взагалі думав, що це секретна інформація.
– А ви самі колись були причетні до чогось секретного?
– Так, в Червоному морі є архіпелаг Дахлак, там, на острові Нокра була секретна база ВМС СРСР. Я давав підписку, що буду мовчати про події, до яких був причетний…
– Вони вже минули? Бо я починаю трішечки нервувати…
– Так, термін давнини вже минув. Заходжу я в Мережу і починаю гуглити подробиці. А там вже і стаття у Вікіпедії, і всі прізвища названі. Наприкінці 80х Радянський Союз допомагав Ефіопії у боротьбі з еритрейськими сепаратистами. Які 31 травня 1988 року зі швидкісних катерів обстріляли радянський танкер «Олёкма». А я тоді один з усієї ескадри почув, як радистка танкера відкритим текстом викликала допомогу, після того, як загинув начальник радіостанції. Вона чомусь це не на тій частоті робила, я її машинально увімкнув, по старій пам’яті. Довідався з Вікіпедії її прізвище через стільки років.
– Доволі моторошна історія. Скажіть, а чи є у моряків якісь специфічні прикмети?
– Так. Наприклад на борту не можна свистіти – накличеш бурю, теж саме може статися, якщо пошкрябаєш щоглу. А на Чорному морі є специфічний забобон серед рибалок, там не можна згадувати зайця. Якось один капітан глузував з цих страхів команди і постійно згадував персонажей з «Ну, постривай!». Невдовзі його обікрала, так би мовити, гостя з берега, коли стояли в Ялті. Після цього зайця він не згадував.
– Якось ви згадували, що поштовхом до вашої письменницької кар’єри стала зустріч з письменником-мариністом Леонідом Тендюком, який народився на Кіровоградщині. Як це було?
– Один раз я відправив поштою свій рукопис до видавництва, на якому написав «Для Леоніда Тендюка», він вже тоді був знаний письменник і його думка була для мене дуже важлива. Зазвичай відповідей доводиться чекати доволі довго. Але вже на наступний ранок мені зателефонував сам Тендюк. Виявилось, що дуже швидко спрацювала пошта, він саме в той день зайшов у видавництво, взяв рукопис, вночі його прочитав і зранку зателефонував мені. Взагалі, він був дуже цікавим співрозмовником з великим досвідом, все ж таки роки, які він провів, працюючи на науково-дослідному судні «Витязь» дали йому незрівнянний досвід. Одна лише участь у ювілеї висадки Миклухо-Маклая на берег Нової Гвінеї чого варті!
– Про що ваша нова книга «Левантійські канікули»?
– Про пригоди двох хлопчаків, яких взяли юнгами на судно, яке виконувало рейс у водах Леванту. Так називається акваторія Чорного, Азовського, Мармурового, Егейського, Іонічного та Адріатичного морів.
– Ви так смачно перелічили, аж самому закортіло побути юнгою саме в Леванті!
– Інтерес до моря та різних морських професій ї спрямована розбудити ця книга. Крім опису самого плавання та пригод, в які встряли мої герої, я даю багато описів портів, таких як Пірей, показую як в’язати морські вузли, читати карту, та вправлятися з шуруброю(3).
– А над чим ви працюєте зараз?
– Збираю матеріал про перше російське навколосвітнє плавання у 1806-1809 роках, під керівництвом Івана Крузенштерна та Юрія Лисянського. В що це виллється, поки невідомо, але матеріал дуже багатий. Лише те, що завдяки торгівельній оборудці, капітал, який було вкладений в експедицію зріз у 600 разів і те, що на паях був і сам імператор Олександр І захоплює подих. Я збираюся зробити акцент на ролі в експедиції саме Юрія Лисянського, який народився у Ніжині.
– І на останок, що ви можете порадити письменникам-початківцям?
– Займатися публіцистикою, якщо пишеш як журналіст, це дуже тонізує. Найкраще натхнення – це дедлайн.
– Дуже дякую вам за цікаву розповідь. Бажаю вам щоденних візитів музи!
– Дякую.
Словничок морських термінів:1) «Тюлька» – Херсонське мореходне училище рибної промисловості(ХМУ РП)2) Підвахта – вахта по обробці риби на риболовецьких судах, на яку виходять члени екіпажу після виконання своїх основних обов’язків.3) Шурубра – довга щітка, яку використовують для чистки палуби на суднах, що ходять по Дніпру.
Олексій Чемерис
05.12.14
