Делегація з Вільшанки під час перебування у Болгарії (у Силістерській області) 24 по 28 листопада цього року разом з її жителями вирішили поставити пам’ятник болгарам, які переселились до Вільшанки у 1774 році. З цього приводу ми поспілкувалися із заступником голови вільшанського Центру україно-болгарської дружби Сардановим Олександром Миколаєвичем, який є одним з організаторів поїздки та ініціатором встановлення пам’ятнику.
Як виникла ідея поставити пам’ятник?
Коли ми були останній раз в Болгарії в листопаді, то нам показували історичні місця. Ми поспілкувалися з представниками влади цього округу. В них є пам’ятні знаки. Але таких, щоб нагадували переселення болгар в Україну немає. Вони до нас приїжджають, а ми туди їздимо. Проте після себе ніякої пам’ятки там не залишаємо. У нас у Вільшанці є два пам’ятника про переселення до нас болгар. У їхній болгарській енциклопедії двома стрічками написано, що було переселення болгар на Вільшанські землі. І все на тому… Ми плануємо там поставили в честь цієї події пам’ятник. Тим більше, що у 2018 році буде 245 років як ця подія відбулася.
Як на це зреагували в Болгарії?
Ідея встановлення пам’ятного знаку актуальна і сьогодні. Жителі Силістерської області дуже дружно сприйняли нашу ініціативу. Як тільки я пропонував це, то завідувач музею через два дні мені сказала, що вона вже поспілкувалася зі скульптором. Вона пообіцяла, що вони підготують основу під пам’ятник і заплатять за неї.Розкажіть детальніше: кому саме треба встановити пам’ятник?Пам’ятник треба встановити тим людям, які зробили подвиг: найкращі чотириста воїнів були висланні з Болгарії в Україну з ними йшли їхні сім'ї. Якщо з родини йшов хтось у воїни, то турки різали всіх родичів. І не було сенсу залишатися. Пішло 3500 тис людей. Це ж не так мало. Це дійсно історичний момент. Це подвиг. Але про нього мало хто знає в Болгарії. Було переселення і про нього мало хто там пам’ятає. Люди покидали рідних і йшли невідомо куди. Все треба було починати з нуля. Тільки уявіть: голод і холод, невпевненість у майбутньому. Я це пояснив нашим співрозмовникам і мою ідею підтримали. Адже ми приїздимо в Болгарію, і з Болгарії приїжджають до нас. Але імена предків вільшанських болгар в цій країні не закарбовуються на пам’ятниках тощо. Туди приїжджають із Америки, Канади, Німеччини. Їм проводять екскурсії. Вони повинні дізнатися про вільшанських болгар. Вони побачать, що з Вільшанки приїхали люди і встановили в Силістерській області пам’ятник. І це правильно. Я вважаю, що це обов’язково треба зробити. Тому, що ми не вічні. Треба залишити слід після себе.
Це буде пам’ятник чи пам’ятна плита? Де вона буде встановленна?
Ми ще не визначили, що це буде. На скільки грошей вистачить. У Болгарії хочуть поставити в Кайнарджі, там де був підписаний мирний договір між Російською і Османською імперіями у 1774 році. Там є історичний музей і там хочеться поставити щось, щоб нагадувало про предків болгар з Вільшанки. Туди приїжджають багато туристів з усього світу. Хтось сфотографується, прочитає надпис і т.д. Вони звертатимуть увагу на пам’ятний знак і таким чином знатимуть.
Коли плануєте встановлювати пам'ятник?
Поїдемо десь в липні. Ми з болгарськими колегами домовимось по телефону, коли саме до них приїхати. Плануємо цілою делегацією (25-30 чоловік) найняти автобус і повезти пам'ятний знак. Ця справа потрібна. Мандрівки туди-сюди це добре. Пройшло багато років. Мало хто пам’ятає в Болгарії про ситуацію болгар, які мусили тікати з Болгарії у 1774 році.
Коли і скільки треба збирати коштів?
Ми ще не визначились скільки треба грошей і кому здавати. З нового року ми вирішимо цю проблему. Головне, щоб це було від щирого серця.
Фото: expres.ua
