Відомий український шоумен Юрій Горбунов постав перед глядачами в новій іпостасі – театрального актора. Якщо бути точним, то саме з театральних підмостків Івано-Франківського драмтеатру розпочиналась його кар’єра. Після вимушеної паузи актор знову взявся за старе. Ба більше: один із прем’єрних показів вистави за мотивами твору Антона Чехова «Два анекдоти на вечерю» показали в Кіровограді, на сцені обласної філармонії.
Звісно, після спектаклю ми поспілкувалися з Юрієм Горбуновим у його гримерці.
– Якось ви розповідали, що після школи пробували вступити до педагогічного інституту і провалилися. Якби ви не стали актором, а таки пройшли за конкурсом – що б викладали у школі?
– Малювання і креслення. Але не сталося. Пам’ятаю, мама тоді тиждень плакала, що Юрі доведеться тепер вулиці мести.
– Як і всі творчі люди, ви, мабуть, пробували себе і в образотворчому мистецтві?
– Останнім часом малювати не дуже виходить. Цим треба займатися. Але недавно в рамках соціального проекту ми збирали кошти для клініки “Охмадит” – купували прилад для вентиляції легенів у новонароджених. Нас водили на екскурсію. Там є немовлята, які народжуються з пороком серця й їх відразу беруть на операційний стіл. Так-от, зламався прилад, треба було купувати новий. Щоб зібрати кошти, «зірки» малювали картини й продавали на аукціоні. Ми зібрали понад 300 тисяч гривень. Я теж написав картину – соняшник а ля Енді Урхолл.
– Скажіть, де вам комфортніше: на театральних підмостках чи в телеефірі, на знімальному майданчику?
– Важко сказати, це зовсім різні речі. На телебаченні, особливо у прямому ефірі, більше відповідальності. В театрі ти не зробиш іще один дубль, а в кіно ти можеш робити сотню дублів, але якщо ти не зосередився і не зробив те, що хоче режисер, це так само погано.
– Раніше, коли ми були малими, у програми телебачення включали вистави…
– Я вам більше скажу: в ті часи УТ1 був справді україномовний канал!
– Зараз по всіх каналах ідуть одноманітні програми. Ви не вважаєте, що це породжує бездуховність? Можливо тому, що так мало мистецтва й культури, ми й дожилися до цих «еленер» і «денеер»?
– На жаль, так. І справа не лише в культурі. Якби вся країна розмовляла однією мовою, не було б ніяких «зелених чоловічків» і людей, яких би вважали за якусь там самооборону. Польща, наприклад, розмовляє однією мовою. Поляки ніколи не будуть дивитися фільм, який не переозвучений польською. Там Бред Пітт розмовляє польською. Якщо ж хтось говорить англійською – це ніхто не дивиться, там немає рейтингу. Це правильний патріотичний націоналізм, який дає можливість країні бути сильною. Усі двадцять років, поки незалежні ми, поляки будували свою країну. Я нещодавно подорожував машиною. Дороги там зараз кращі, ніж в Австрії чи в Чехії, не кажучи вже про наші; у ресторанах набагато дешевше, ніж в Україні, а в людей набагато вищі зарплати й пенсії. Це поляки, наші сусіди! У нас багато проблем, і не лише культурних. Але, як казав Леонід Макарович, маємо те що маємо.
– А як ви розцінюєте ліквідацію комісії з суспільної моралі?
– Ця комісія нічого не приносила. Вона слідкувала з якимись речами, які й так усім були зрозумілі. Жоден комерційний канал не буде показувати порнографію. Тому що це бізнес і ніхто не хоче його загубити. Ніхто не хоче у себе в ларку продавати те, через що його закриють. І люди самі про це думають. Ніхто не буде своїй дитині о восьмій вечора включати фільм, який дитина не повинна дивитися. На кожному каналі є керівництво, яке відповідальне, яке тримається за своє місце, розуміє, що це не тільки його робота, а й робота великого колективу. Ця комісія, швидше, була таким репресивним органом. Я був відразу проти. Тому що все, що на нас збоку дивиться і «це неможна, це погано» – це вже неправильно. Це суб’єктивна точка зору, а має бути об’єктивна. Всі мають розуміти, що ввечері, коли на екрані з’являється червоний квадратик, – значить, це фільм для дорослих і діти не повинні бути біля телевізора. Жодна комісія не прийде до тебе додому і не забере дитину від телевізора, поки це не зроблять мама й тато.
– Як колись писали у громадському транспорті: «Кращий контролер – совість».
– Це правильно. Порядок треба навести у себе вдома, у себе на кухні, у ванній кімнаті і в туалеті. Тоді буде порядок у країні.
– А ви любите дивитися телевізор?
– Я люблю робити якісь справи в хаті і слухати музику. Вмикаю будь-який музичний канал, дивлюся «Голос. Діти», який я зараз веду. Хоча я не дуже люблю цим займатися, мені все не подобається. Але треба шукати помилки, щоб їх не було надалі. Люблю дивитися «Енімал пленет», канали «Фокс» і «Фокс лайф» – серіали, відзняті відомими британськими й американськими режисерами. Такі штуки я іноді дивлюсь.
– Сподіваюся, коли закінчуються репетиції, гастролі, у вас є час відпочити й повеселитися. В чому ви знаходите втіху?
– Люблю заняття йогою, їжджу на полювання. Для мене це можливість відпочити від шоу-бізнесу та всього, що пов’язане з професією. Це компанія справжніх чоловіків, які займаються споконвіку чоловічою справою. Це і фізичний, і моральний відпочинок. Чим менше я стріляю зі своєї мисливської рушниці, тим краще. Але сама атмосфера заряджає, дає можливість за два дні відпочити, як за тиждень.
– Пам’ятаєте свій найвидатніший трофей на полюванні?
– Кабан вагою 160 кг. На відкритті сезону. Взагалі-то тоді було впольовано кілька кабанів, але мій особисто був перший. Мисливці завжди ділять здобич між собою, тож «приз» поділили й ми.
– А вдома ви з дружиною теж ділите між собою обов’язки?
– Я з задоволенням роблю так звані жіночі справи. Мию посуд, прошу не закладати в посудомийну машину, щоб вимити самому. В цей час я відпочиваю, про щось своє думаю. Я можу пропилососити, попрати, вимити підлогу і не вважаю це якоюсь чоловічою чи жіночою справою. Всю хатню роботу я роблю з задоволенням. Це свого роду релакс, який дає можливість зосередитись на чомусь або взагалі ні про що не думати.
Міла КНЯЗЄВА
