Ніколи раніше не задумувалася над феноменом жлобства. Ну є то й є. Усі ми не ідеальні. Але якось натрапила я на одну книженцію, «Жлобологія» називається. У ній більше 30 представників української культури намагаються пояснити таку рису ментальності українського народу як жлобство. Вони пропонують свої визначення, трактування і приклади, які мимоволі викликають посмішку і монтують жлобофільми у свідомості про те, що ти бачиш кожного дня.
На перший погляд може здатися, що жлоб – це образливе слово, кривду за яке треба змивати кров’ю і молитвою про пощаду. Хоч це зовсім не так. Адже жлоб – це трішечки кожен з нас. Це невід’ємний елемент попкультури, яка впенено зайняла свою нішу в сучасності. Ми можемо викорінити в собі жлоба, але тоді зникне весь колорит. Тому можна стверджувати, що при невеличкому дозуванні жлобство – смачна родзинка особистості. Головне усвідомити це і взяти жлоба в собі під контроль, іноді трішечки підсміюючись з нього.
Правда, не до сміху стає тоді, коли жлобство стає стилем життя і еталоном для наслідування. Бо у сучасному суспільстві жлобство часто-густо приймають за норму з претензією на елітарність. І ми щодня проходимо повз приклади цього, навіть не помічаючи комічності і трагізму жлобосуспільства, в якому живемо.
Кіровоград – відносно невелике місто. Воно по-воєму гарне і прекрасне, тут живуть однаково хороші і однаково погані люди. Якщо бути точним, то тут живуть просто люди. А вони вже вирішують, якими їм бути сьогодні. А тільки жлобський попконвейєр добрався і на нашу вулицю, успішно процвітаючи і пахнучи на все місто. Так що ж таке жлобство по-кіровоградськи?
Як на мене, кіровоградське жлобство починається з білбордів. Можна тільки здогадуватись на чому грунтується любов кіровоградців до піару, але ця любов місцями викликає легку іронію, а інколи просто вибиває з колії.
Облюбований спосіб вітати іменників з білбордів та стілайтів не припиняє своє існування навіть в такі «гарячі» часи. То там, то тут красуються білборди з надписами «Танечка (Манечка. Глашечка), с Днём рождения тебя!» на фоні фотографії якої-небуть жіночки чи дівчини. І сміх, і сльози. З одного боку розумієш, що людина не зі зла так. Вона хотіла від щирого серця привітати кохану, колегу чи просто подругу. Але виглядає це реально по-жлобськи. Особливо на фоні не надто вдалих фотографій і віршика з інтернету. Таке жлобство, думаю, вдасться перерости. І економічна криза нам в цьому допоможе.
А от що робити з політиками, які не мають жодного уявлення про нормальні піар-технології – цього вже ніхто не знає.
Всі ми щось любимо – хтось читати книги, хтось спать, хтось їхати по нічному місту на машині, а хтось – багато їсти і мати струнку фігуру. Артем Стрижаков любить Кіровоград.
Це, звісно, чудово, але хто такий Артем Стрижаков? Добре, це депутат кіровоградської міськради. А далі що? Що такого цікавого і корисного зробив Артем Стрижаков для міста, щоб ми повірили в те, що він любить Кіровоград? Особисто я нічого не знаю. Але це таке. Може хтось і знає.
За великим рахунком Артема Стрижакова зрозуміти можна. Ну піариться людина стільки, на скільки грошей вистачає. Хоча з іншого боку – білборд – задоволення зовсім недешеве. Місяць такої реклами коштує 1000 грн. А якщо розмістити їх по всьому місту – то можна не один бронижелет купити. Але, як кажуть, хто платить, той і керує парадом. До того ж не один Стрижаков хворіє на любов до жлобсько-білбордного піару. У нього хоч картинка гарна та й сам він приємної зовнішності. А бувають же ж політики з такими кримінальними обличчями, що я і фотографувати їхні «шедеври» боюсь!
І наостанок – найжлобське жлобство, якому немає виправдань. Це – орфографічні помилки на рекламних плакатах. Я в жодному разі не моралізую, не фукаю і не тикаю на чужі помилки. Всі ми не святі.
Навіть дипломовані філологи не сплять зі правописом в обіймах і не знають усіх орфографічних правил. Але саме для цього й існують словники, щоб у них час від часу заглядати. Та й рекламні слогани не баба Маня з трьома класами освіти пише. Над рекламою будь-якого продукту працює група людей. Невже так важко вичитати 1 речення?
І висить ця реклама вже не один місяць біля спортшколи та критого ринку, красується жлобізмом нашого рекламного бізнесу і показує всю велич жлобології по-кіровоградськи.
Але не білбордами єдиними, як то кажуть. Перелік жлобства можна продовжувати і продовжувати. Це невичерпна тема, кожен аспект якої містить у собі повноформатний матеріал.
Комусь може здатися, що говорити про жлобство – це і є жлобство. І він буде не далекий від своєї правди. Бо в кожному з нас живе маленький доморощений…. жлоб.
Анастасія Лісовська, спеціально для “Златополя”
Фото – автора / зі сторінки Костянтина Полякова у “Facebook”/ risovach.ru
Матеріал розміщено в рамках проекту “Думка автора”
