Пані Оксана Лановенко вже шостий рік поспіль веде гурток «Фітодизайн». До цього не було у Вільшанці такого гуртка, а зараз роботи її підопічних відомі не лише у Вільшанці, але й в області. Справа в тім, що в Кропивницькому цього року вони зайняли перше місцезі створення та захисту робіт: квіткових килимів, присвячених 25-річчю Незалежності України. Це заслуга справжнього професіонала своєї справи, вимогливого, але чуйного та надзвичайно талановитого ведучого гуртка – пані Оксани Лановенко.
– Пані Оксано, розкажіть, де Ви вчились і на кого?
– Я закінчила режисерський факультет в Олександрії і до освітянської справи ніякого стосунку взагалі не маю. По закону, якщо нема педагогічної освіти, то не можна працювати в гуртку. Але оскільки я член спілки майстрів Кіровоградщини, то мені можна вести гурток.
– Чи допомогла Вам вища освіта керувати «Фітодизайном»?
Освіта режисера дуже допомагає в житті. Вона розвиває фантазію. А без останньої ніяк.
– Рокажіть про основну мету та завдання гуртка, який Ви очолюєте?
– Моя мета – це привити дітям любов до прекрасного, любов до природи та бажання творчо розвиватись. Також серед моїх основних завдань є відірвати дітей від комп’ютера. Мій гурток відрізняється від інших тим, що діти роблять своїми руками подарунки своїм рідним та близьким. Буває, що дитина продає свою роботу. Я завжди дітям кажу, що їм це в житті допоможе.
– З якою метою школярі приходять займатися у «Фітодизайні»? – Учні приходять в гурток з різною метою: поспілкуватися, перейняти майстерність, зробити щось власними руками і т.п.
– Що дають заняття учасникам гуртка, окрім естетичного задоволення?
– Зараз діти намагаються зробити щось, аби потім продати. Ось прийшла до мене дівчинка і каже, що хоче мамі подарувати щось, щоб повісити на кухні. Ми даємо навики шиття, крою, в’язання тощо. У нас навіть хлопчики в’яжуть крючком. Тут ми вчимося творчо підходити до вирішення проблем. Учням, які беруть участь у гуртку, легко на свято квітів зробити шикарну композицію. Загалом, не перелічити в яких ситуаціях знадобляться навики, які ми отримуємо.
– Як Ви готувались до конкурсу флористики та фітодизайну, що пройшов не так давно у Кропивницькому?
– Ми вирішили виконати свою роботу, де буде писанка, лелека, мальви, калина, тин тощо. Вони мали бути з квітів і виставленні на землі. Ми готували, збирали квіти які тільки могли і де тільки могли.
– Що Вам та вашим підопічним допомагало, а що ставило палки в колеса?
– Ми дуже хвилювались, щоб не бути гіршими за інших. Адже ми ніколи не чули про конкурс. Ми боялись, що нас ніхто достойно не оцінить. Не можна порівнювати учнів Вільшанки з дітьми з Кропивницького. Ми думали, що в конкурсі будуть брати участь представники районів, а в основному були міські школи та ліцеї. Нам нічого не заважало. Нам потрібно було захистити свій килим, пояснити що означає кожна квітка. У нас було серйозні суперники. Діти інших шкіл були відповідно одягненні, мали музичний супровід, танцювали. Мої діти були чи не найменші від усіх. Ми взяли оригінальністю. Діти з мого гуртка спочатку привітались (до речі, ніхто з конкурсантів, захищаючи їхню роботу не привітався). Ми розповіли з яких квітів і чому ми виклали писанку, лелеку, тиночок, мальви тощо – символи України. Це розкрило якнайкраще тему, яка була оголошена, «Квітуча моя Україна». А спочатку ми думали, що треба буде зробити картину із заздалегідь привезених матеріалів. А виявилось, що треба викласти квітковий килим на землі за допомогою квітів. Спочатку було так: Прийшов до ДЮЦ наказ про конкурс, але в документі не було написано, що саме потрібно для участі в заході. Треба було заходити на їхній сайт і з’ясовувати всі деталі конкурсу. Ми почали виготовляти дерев’яну рамку до картини і т.д. Як виявилось потім – треба було назбирати квітів для виготовлення квіткового килима на землі.
– Наступного року Кіровоградську область у Києві будуть представляти вихованці Вашого гуртка. Якось готуєтесь?
– Ніхто ще не оголошував тему змагань. Тему нам скажуть за місяць до конкурсу, тоді й почнемо інтенсивно готуватись. Проте, я в зошиті маю вже деякі заготовки. Хочеться зробити якусь композицію, щоб здивувати всіх. Будемо шукати спонсора, бо треба купити квіти. На конкурсі в Києві за допомогою чорнобривців та калини не займеш перше місце. Також треба найняти автобус для нас, підготувати костюми для дітей. Отож, нам потрібна і фінансова підтримка. Багато чого від неї залежить. Треба чимало речей, які треба зробити та купити.
– Порадьте, якій людині і який витвір фітодизайнера можна дарувати на те чи інше свято?
– Приходить одна жіночка до мене і каже, що їй треба незвичний подарунок своєму дядькові. Він багатий і його мало чим здивуєш. Він рибак, то ми йому подарували оберіг: ми зобразили як рибак зловив золоту рибку. Ми робили бабусям кактуси. У нас на гуртку можна на будь-яке свято зробити подарунок.
– Скажіть, будь ласка, чи є "несумісні" квіти, які не можна поєднувати?
– Будь-які квіти можна поєднувати. Тут треба фантазія. Наприклад троянду можна поєднати з будяком. Ми поєднуємо і сухоцвіти з живими квітами. Тут потрібні руки майстра та фантазія.
– Розкажіть про Ваш улюблений витвір.
– Була в мене улюблена картина, одна з моїх перших, вона стоїть в Кіровоградській філармонії. Там я зобразила Вільшанку. Так з гречки була рамка, з атласу я зробила річку Синюху, з одної сторони – українська хата, а з іншої – болгарська. Біля української хатки зобразила корову біля тину і козу, дівчина стоїть у віночку. Поряд болгарська хатка, вкрита черепицею, квітнуть біля хати троянди, дівчина одягнена в національний костюм з трояндою в волоссі, з глечиком вина. Посередині була калина і на ній сидів соловей. Так я показала Вільшанку. Це моя одна з найулюбленіших робіт, одна з найцінніших. Ще одна знаходиться в Росії, її купили люди на згадку про Україну. Там зображена хатка мазанка, в гнізді пташки, дерев’яний віз посеред двору, сіно, корова, коза, свиня, кіт… При створені цієї картини було багато дрібної роботи. Для мене найкрасивіші роботи там, де є мініатюрні елементи.
– Які у Вас плани, як у майстра? Плани у мене чималі, особливо на 2017 рік. Я дуже люблю працювати з мішковиною. Ми поєднуємо мішковину з атласними стрічками і багатьма іншими матеріалами. Тому, в наступному році будемо використовувати ці матеріали.
– Що Вас надихає?
– Робота в мене хороша, цікава. Колектив злагоджений. Я працювала на іншій роботі, але мені вона не подобалась. Сюди біжу як на крилах. Надихає атмосфера гуртка, фантазія. Надихають виставки в яких ми беремо участь. Планується якась виставка – треба зробити щось новеньке. В нас у цьому році хороший "урожай": в області ми зайняли одне трете місце, три – других місць, одне – перше. А ДЮЦів в області багато. Ми часто зайсмаємо призові місця.
– Щоб Ви побажали людям, які тільки дізнались про фітодизайн та які вже давно захоплюються ним?
– Я ходжу в школу і пропоную, щоб приходили на гурток. Адже це дуже цікаво. Ви навчитесь своїми руками робити щось цікаве, ви ним родину здивуєте. Все, що роблять діти – все забирають додому. Діти хочуть в гуртку займатись, а батьки цього не розуміють. Тут ще треба працювати з батьками. Чомусь вони вважають, що музична школа, за яку треба платити, це престижно, а гурток з фітодизайну – це так собі.
Розмову вела Тетяна Діордієва
