В’ячеслав Вандрашек звернувся до окружного адміністративного суду та просив поновити його на посаді.
Про це стало відомо з ухвали опублікованої в Єдиному реєстрі судових рішень, інформує Златопіль.
У своїй заяві він просив суд скасувати розпорядження голови обласної ради про утворення конкурсної комісії з проведення добору на посаду директора театру ім. Кропивницького, рішення комісії, а також розпорядження про своє звільнення.
Однак суд його заяву не прийняв.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про театри і театральну справу” органи місцевого самоврядування беруть участь у координації діяльності державних і комунальних театрів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України “Про культуру” керівники закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.
Порядок проведення конкурсу та вимоги до кандидатів на посаду визначаються статтями 21-1 – 21-5 Закону України “Про культуру”.
Відповідно до статті 21-2 Закону України “Про культуру” кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури визначає конкурсна комісія за результатами відкритого та публічного конкурсного добору на зайняття цієї посади.
Організацію та проведення конкурсного добору, а також роботу конкурсної комісії забезпечує орган управління.
Відповідно до частин 8, 10 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Суд вважає, що видання головою обласної ради, яка є засновником та органом управління комунального закладу культури, розпорядження №195-гр від 14.08.2023 року про утворення конкурсної комісії з проведення добору на посаду керівника комунального закладу культури пов`язане з реалізацією владних управлінських функцій органу місцевого самоврядування, тож відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України на публічно-правовий спір щодо оскарження такого рішення поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Рішення комісії, ухвалене нею у процесі проведення конкурсу та оформлене протоколом, є обов`язковим для органу місцевого самоврядування та має вплив на багатьох осіб членів територіальних громад, у спільній власності яких перебуває заклад культури. Тому спір щодо оскарження такого рішення конкурсної комісії відповідно до пункту 9 частини 1 статті 19 КАС України підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
У позовній заяві позивач також пред`явив вимоги, які стосуються вирішення трудового спору про поновлення його на роботі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 року у справі №693/1140/16-ц вказала, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, що пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї. Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ.
Статтею 2 КЗпП України гарантовано, зокрема, право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, але ці позови розглядають у порядку цивільного судочинства.
Суд вважає, що діяльність керівника комунального закладу культури не є публічною службою, а спір про поновлення на такій посаді пов`язаний із захистом трудових прав позивача і є приватноправовим спором. Видання органом місцевого самоврядування розпорядчого акту про призначення чи звільнення керівника закладу культури не змінює правової природи цих відносин. Відповідач при виданні розпорядження №251-гр від 25.09.2023 року не виступав як суб`єкт владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції, а діяв як роботодавець.
Щодо наказу “Про звільнення”, то він виданий позивачем як директором – художнім керівником таатру. Тож відповідати за позовною вимогою повинен саме цей комунальний заклад. Проте, комунальний заклад культури не є суб`єктом владних повноважень, а тому не може бути відповідачем в адміністративній справі, ініційованій невладним суб`єктом.
Відтак, вимоги позивача, що стосуються оскарження розпорядчих актів про звільнення з посади директора театру – художнього керівника, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства та не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки у позовній заяві В’ячеслава Вандрашека порушено правило об`єднання позовних вимог, позаяк об`єднано кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, то ця позовна заява має бути повернута на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України.
Врешті суд вирішив позовну заяву повернути.
