Іноді, щоб зрозуміти, що відбувається сьогодні, достатньо подивитися на документи минулого.
Ще у 2018 році британське видання The Guardian оприлюднило матеріали, пов’язані з американським розслідуванням діяльності Пола Манафорта. Документи показали, як у 2011–2012 роках команда американського політтехнолога, який працював із Партією регіонів Віктора Януковича, розробляла приховану інформаційну кампанію проти Юлії Тимошенко.
Йшлося не про звичайну політичну критику.
Завдання полягало у тому, щоб сформувати для суспільства потрібний образ Тимошенко — через медіа, соціальні мережі, відео, псевдоаналітичні ресурси та спеціально підготовлені матеріали.
У документах фігурував навіть окремий план під назвою «Ukraine – A Digital Roadmap». Його автори пропонували використовувати цифрові платформи та медіа для поширення негативного контенту про лідерку української опозиції.
Планували створювати матеріали, які мали закріплювати за Тимошенко певні негативні ярлики, використовувати окремі епізоди її поведінки у суді, виривати їх із загального контексту та багаторазово поширювати в інформаційному просторі.
Окремим інструментом мав стати сайт The Tymoshenko Files, покликаний публікувати компрометуючі матеріали та створювати потрібне протиставлення між Тимошенко та її політичною опоненткою Інною Богословською.
Ще один показовий елемент — псевдоаналітичний центр CXSSR, через який можна було подавати потрібні політичні меседжі під виглядом незалежної експертної оцінки.
Тобто технологія була продуманою до деталей.
Спочатку створюється джерело. Потім — потрібний інформаційний привід. Далі його підхоплюють медіа та соціальні мережі. Після цього одна й та сама теза багаторазово повертається до аудиторії вже начебто з різних джерел. І врешті-решт створюється ілюзія, що «так думають усі».
Саме в цьому і полягає небезпека політичної маніпуляції.
Людині не обов’язково нав’язувати конкретну політичну позицію. Іноді достатньо роками формувати до певного політика недовіру, використовуючи однакові ярлики, повторювані звинувачення та емоційно заряджені повідомлення.
Історія з Манафортом показала, що Юлія Тимошенко свого часу стала об’єктом саме такої системної роботи.
Минуло вісім років. Але технологія нікуди не зникла
Сьогодні вже 2026 рік.
Соціальні мережі стали значно потужнішими, інформація поширюється миттєво, а можливості створювати та масштабувати маніпулятивний контент стали ще більшими.
І знову проти Юлії Тимошенко з’являються інформаційні атаки.
Знову суспільству пропонують не дискусію про конкретні законопроєкти, економічні рішення чи політичні програми, а персоналізовані звинувачення, емоційні оцінки та спроби сформувати певне ставлення до політика.
Чи можна вважати це випадковістю?
Кожен має право зробити власний висновок.
Але є факт, який уже неможливо стерти з історії: проти Тимошенко справді існували організовані інформаційні кампанії, метою яких було вплинути на її політичний образ.
І саме тому сьогодні будь-яку чергову інформаційну хвилю навколо лідерки «Батьківщини» варто оцінювати не лише за змістом окремої публікації.
Варто дивитися ширше.
Хто першим запустив інформацію? Хто її підхопив? Чому одні й ті самі формулювання одночасно з’являються на різних майданчиках? Чи є першоджерело? Чи наведені докази? Чи не вирвані слова з контексту?
Саме такі прості запитання часто дозволяють побачити технологію, яка стоїть за інформаційною атакою.
Олександр Чорноіваненко: «Ми вже бачили, як це працює»
Голова Кіровоградської обласної організації ВО «Батьківщина» Олександр Чорноіваненко переконаний, що українське суспільство вже має достатньо досвіду, щоб розпізнавати подібні технології.
«Історія з документами у справі Манафорта дуже показова. Вона демонструє, що проти політика можна роками створювати не просто окремі негативні публікації, а цілу інформаційну систему. Мета такої системи — не переконати аргументами, а сформувати у людини готове ставлення ще до того, як вона розбереться у фактах», — зазначив Олександр Чорноіваненко.
За його словами, сьогодні ця проблема стала ще актуальнішою.
«Технології змінилися. Тепер інформація поширюється набагато швидше, а одна неправдива або маніпулятивна теза за кілька годин може опинитися на десятках ресурсів і у тисячах стрічок. Тому ми повинні пам’ятати, що інформація також може бути зброєю», — наголосив він.
Чорноіваненко підкреслює: політичні сили мають конкурувати не через дискредитацію опонентів, а через власні ідеї та результати.
«Юлію Тимошенко можна підтримувати або не підтримувати. Але кожен громадянин має робити цей вибір самостійно — на основі фактів, її позицій та політичних рішень. Не на основі образу, який хтось роками намагається нав’язати через інформаційні кампанії», — сказав голова обласної «Батьківщини».
І саме тому документи, оприлюднені ще у 2018 році, сьогодні набувають нового звучання.
Бо вони показують просту річ: інформаційна атака не обов’язково починається з очевидної брехні. Іноді вона починається зі свідомого відбору того, що суспільство має побачити, почути й запам’ятати.
А коли така технологія повторюється роками, суспільству залишається лише одне — навчитися розпізнавати її.
Бо демократія починається там, де людина сама формує свою думку, а не отримує готовий політичний образ, створений для неї кимось іншим.
