Рішення парламенту щодо Східного гірничо-збагачувального комбінату може визначити долю не лише самого підприємства, а й тисяч працівників та громад, економічно пов’язаних із його роботою.
Верховна Рада підтримала законопроєкт №15122 про корпоратизацію Східного ГЗК. Документ має дозволити підприємству вийти із критичної фінансової ситуації та захистити його від процедури банкрутства на три роки.
Наступним етапом стане передача 100% акцій комбінату НАЕК «Енергоатом». При цьому підприємство залишиться у державній власності.
За задумом авторів реформи, інтеграція Східного ГЗК у структуру «Енергоатому» має створити основу для розвитку єдиного державного атомного комплексу. Це особливо важливо для України, яка прагне максимально використовувати власні ресурси та виробничі потужності в атомній енергетиці.
Сергій Соболєв зазначив, що запропонований підхід продовжує ідею збереження Східного ГЗК як цілісного підприємства. Він також наголосив на стратегічному значенні створення повного циклу роботи з урановою сировиною.
Олексій Кучеренко водночас акцентував на іншій проблемі – ефективності державного управління. Він зауважив, що корпоратизація інших великих державних підприємств не завжди призводила до очікуваного результату, тому Східне ГЗК потребує особливої уваги.
Олександр Чорноіваненко підкреслює, що для Кіровоградщини питання має не лише економічний, а й соціальний вимір.
«За Східним ГЗК стоять 3,5 тисячі працівників, їхні родини та громади. Тому будь-які рішення щодо підприємства мають прийматися з розумінням відповідальності перед людьми. Якщо корпоратизація дозволяє зупинити шлях до банкрутства – це необхідний крок. Але далі потрібен постійний контроль, щоб підприємство працювало, люди мали роботу, а держава зберігала свій актив», – сказав Олександр Чорноіваненко.
Він також наголосив, що українська уранова галузь має отримати перспективу розвитку, адже це безпосередньо пов’язано з енергетичною незалежністю держави.
Відтепер головна відповідальність лежить на державі як власнику. Три роки захисту від банкрутства мають стати не паузою, а часом для фінансового оздоровлення, модернізації та визначення чіткої моделі подальшої роботи Східного ГЗК.
