Кіровоградська область сьогодні має одні з найсуворіших критеріїв для визначення критично важливих підприємств аграрного сектору. Через це місцеві сільгоспвиробники опиняються у менш вигідних умовах, ніж їхні колеги в інших регіонах. Чому так сталося, які пропозиції були напрацьовані спільно з аграріями та чому їх не врахували, розповів голова фракції ВО «Батьківщина» у Кіровоградській обласній раді Олександр Чорноіваненко.
— Олександре Анатолійовичу, чому ви вирішили публічно порушити питання критеріїв бронювання працівників аграрного сектору?
— Бо це не політичне питання. Це питання справедливості та рівних умов для всіх аграріїв України.
Ще 30 червня я звернувся до голови Кіровоградської ОВА з конкретними пропозиціями щодо зміни критеріїв визначення критично важливих підприємств. Вони були напрацьовані спільно з аграріями області та підтримані депутатами обласної ради.
На жаль, ці пропозиції не були враховані. Але проблема нікуди не зникла.
— У чому саме полягає проблема?
— Після аналізу критеріїв усіх областей України ми побачили, що Кіровоградщина має одні з найжорсткіших вимог.
Наприклад, для отримання статусу критично важливого підприємства в нашій області потрібно обробляти не менше 200 гектарів землі.
Для порівняння: у Черкаській, Хмельницькій, Житомирській, Сумській та Тернопільській областях достатньо 100 гектарів. У Рівненській області — 50 гектарів, а у Київській для окремих напрямків господарювання — лише 15–25 гектарів.
Фактично підприємство, яке відповідає вимогам в іншому регіоні, у Кіровоградській області може їх уже не виконувати.
— Наскільки відрізняються вимоги щодо обсягів виробництва?
— Дуже суттєво.
Для зернових культур у Кіровоградській області необхідно підтвердити валовий збір 1000 тонн.
Водночас у Вінницькій області достатньо 400 тонн, в Одеській — 400 тонн, у Львівській — 500 тонн, а в Харківській — лише 200 тонн.
Тобто наші аграрії мають виконати вимоги, які в окремих випадках у два-п’ять разів вищі.
— Чи є ще показники, які суттєво відрізняються?
— Так. Наприклад, податкове навантаження.
У Кіровоградській області воно становить 3800 гривень на гектар — це один із найвищих показників серед усіх регіонів. Для порівняння, у Полтавській області цей показник — 2998 гривень, а більшість областей взагалі не встановлювали окремого критерію щодо податкового навантаження на гектар.
Крім того, багато регіонів застосували більш гнучкий підхід. Житомирська область дозволяє відповідати або критерію площі, або кількості працівників. Харківська враховує постачання продукції для потреб Збройних Сил України. Київська область бере до уваги працевлаштування ветеранів та внутрішньо переміщених осіб.
Тобто інші області намагалися адаптувати критерії до реальних умов роботи аграріїв.
— Чого саме ви домагалися своїми пропозиціями?
— Дуже важливо розуміти: ми не просили жодних привілеїв.
Ми просили лише привести критерії Кіровоградської області до рівня, який уже діє в більшості регіонів України.
Якщо фермер у Черкаській, Вінницькій чи Хмельницькій області може отримати статус критично важливого підприємства за одними правилами, то чому для аграрія Кіровоградщини ці правила мають бути значно суворішими?
Саме це ми й пропонували змінити.
— Що робитимете далі?
— Переконаний, що це питання ще має бути переглянуте.
Кіровоградщина — один із найбільших аграрних регіонів України. Наші аграрії забезпечують продовольчу безпеку держави, створюють робочі місця, наповнюють бюджети громад і працюють в умовах війни.
Тому вони повинні мати не гірші умови, ніж їхні колеги в інших областях. Саме за це я й надалі буду відстоювати їхню позицію.
